ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2019 року
Київ
справа №819/969/18
адміністративне провадження №К/9901/67507/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН"
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року (головуючий суддя - Мірінович У.А.)
та на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Старунський Д.М., судді - Багрій В.М., Рибачук А.І.)
у справі №857/1273/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН"
до Державної фіскальної служби України
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" (далі- Товариство) звернулося в Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), в якому просило:
- визнати протиправним зупинення Державною фіскальною службою України реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" №319 від 13.11.2017;
- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" №319 від 13.11.2017.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, про протиправність дій контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій зазначили, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку зупинення податкових накладних не перешкоджає контролюючому органу здійснювати зупинення їх реєстрації, оскільки таке право надано відповідачу спеціальним законом - Податковим кодексом України та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 19.1.2010.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив про протиправність дій відповідача щодо зупинення реєстрації податкової накладної.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи Товариство подало до контролюючого органу податкову накладну від 13.11.2017 № 319 (а.с. 14).
Згідно квитанції від 30.11.2017 №1 реєстрація зазначеної накладної зупинена відповідачем, у зв`язку з тим, що вона не відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567. Також в квитанції зазначено, що за результатами опрацювання СМОКР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТЗЕД: 4016 та запропоновано Товариству надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК (а.с. 15).
Вважаючи дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної №319 від 13.11.2017 протиправними, Товариство звернулось до суду з даним позовом.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктами дванадцятим Порядку № 1246 передбачено здійснення в автоматичному режимі розшифрування та проведення перевірки поданих податкових накладних, серед іншого, на відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.