ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2019 року
Київ
справа №415/4040/17
адміністративне провадження №К/9901/30638/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області
на постанову Лисичанський міський суд Луганської області від 10.10.2017 (суддя Калмикова Ю.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 (колегія у складі суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М.)
у справі №415/4040/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області
про визнання дій протиправними та дискримінаційними та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, в якому просила:
- визнати протиправними та дискримінаційними дії Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо припинення виплати пенсії за віком;
- зобов`язати Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області поновити нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є пенсіонером за інвалідністю і перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області. До листопада 2016 року вона отримувала пенсію на пенсійний рахунок, що відкритий на ії ім`я в ПАТ "Ощадбанк", а у листопаді 2016 року виплати її припинилися, у зв`язку з необхідністю підтвердити своє місце проживання та з`явитися до відповідача. Вважає таку діяльність відповідача протиправною, та таку, що порушує її конституційні права громадянина України.
3. Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 10.10.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, позов задоволено.
4. У касаційній скарзі Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є отримувачем пенсії за віком, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області.
6. Позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України (м. Брянка Луганської області) до м. Лисичанськ, що підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28 липня 2015 року № 924014940.
7. З 01.11.2017 ОСОБА_1 припинено виплату пенсію на підставі інформації Держприкордонслужби у зв`язку з тривалою відсутністю за місцем проживання/перебування як внутрішньо переміщеної особи.
8. Виплата пенсії позивачу припинена з метою перевірки достовірності відомостей у поданих позивачем документах відповідно до п.п. 4 і 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, де передбачається, що соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Минфіну, національної поліції, ДМС та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
9. Вважаючи дії відповідача щодо невиплати їй пенсії незаконним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.
11. Суди дійшли висновку, що відповідачем прийнято неправомірне розпорядження про припинення виплати пенсії позивачу, адже позивач зареєструвався як тимчасово переміщена особа і має право на отримання пенсії, яка є його власністю.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи.
13. У касаційній скарзі відповідач наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 року № 365 (далі - Постанова КМУ № 365) чітко визначено порядок призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Тобто, для відновлення виплати необхідно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. Пенсіонери мають право на отримання соціальних послуг за місцем реєстрації фактичного місця проживання. Зазначає, що позивач до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області із заявою про поновлення виплат особисто не звертався, рішення Комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат відсутнє, тому в Управління немає законодавчих підстав для поновлення пенсійної виплати.