ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2019 року
м. Київ
справа № 911/935/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Ничика Віктора Володимировича
на рішення господарського суду Київської області від 12.10.2018 (головуючий суддя Бацуца В.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 (головуючий Пашкіна С.А., судді: Власов Ю.Л. і Буравльов С.І.)
у справі № 911/935/18
за позовом фізичної особи-підприємця Ничика Віктора Володимировича (далі -Підприємець)
до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі -Підприємство)
про стягнення 199 006,95 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Підприємець звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Підприємства про стягнення 199 006,95 грн., з яких 75 000,00 грн. основна заборгованість, 107 720,65 грн. інфляційні втрати та 16 286,30 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Підприємством свого обов`язку щодо оплати наданих Підприємцем послуг з перевезення вантажів за договором про надання послуг від 10.01.2011 № 14 (далі - Договір).
Рішенням господарського суду Київської області від 12.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
- у встановлений Договором строк і станом на час розгляду справи Підприємство не виконало свого обов`язку щодо оплати за отримані послуги з перевезення вантажів у повному обсязі, і його основна заборгованість перед Підприємцем складає 75 000,00 грн.;
- Підприємець звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 30.04.2018 про стягнення з Підприємства 75 000,00 грн. основної заборгованості, 107 720,65 грн. інфляційних втрат та 16 286,30 грн. 3 % річних лише 03.05.2018, тобто з пропуском шестимісячного строку позовної давності щодо пред`явлення перевізником позову до вантажовідправника та/або вантажоодержувача.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємець звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- 10.01.2011 Підприємцем (перевізник) та державним підприємством "Вишняківський спиртовий завод" (замовник) укладено Договір, предметом якого було зобов`язання перевізника доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення, а замовник оплатити за надані послуги встановлену плату. У даному випадку предметом спору є не оплата зернової продукції як товару, що був поставлений, а безпосередньо оплата послуг навантажування та перевезення, які врегульовані Договором, який був похідним від договору від 10.01.2011 № 1 (далі - Договір поставки) на поставку зерна кукурудзи. Договір був укладений Підприємцем на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором поставки;
- пунктом Договору поставки було передбачено, що ціна товару не включає витрати на доставку товару, а тому сторони були змушені укласти Договір.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 10.01.2011 перевізником та замовником укладено Договір, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого перевізник зобов`язується доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення, а замовник зобов`язується сплатити за надані послуги встановлену плату. Вантажоодержувач та пункт призначення - ДП "Вишняківський спиртзавод", Полтавська обл., Хорольський р-н, с. Вишняки.
Згідно з пунктом 2.1 Договору перевізник надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом в кількості - дві одиниці - на ПММ перевізника.
Відповідно до пункту 3.1 Договору оплата наданих послуг здійснюється з розрахунку:
- послуги з перевезення - 110,00 грн. за 1т перевезеного вантажу;
- послуги по завантаженню - 48,00грн. за завантаження 1т вантажу.
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту надання цих послуг. Підставою для проведення розрахунків є акт виконаних робіт, підписаний сторонами.
Згідно з пунктом 5.3 Договору останній вступає в дію з моменту підписання та діє в частині надання послуг до 31.03.2011, а в частині проведення розрахунків до проведення остаточних розрахунків між сторонами.
На виконання умов Договору Підприємцем у січні 2011 надано послуги з перевезення вантажів на загальну суму 86 478,74 грн., що підтверджується актом від 26.01.2011 № 1 на суму 86 478,74 грн. (підписаним обома сторонами) та відповідними товарно-транспортними накладними, наявними у матеріалах справи.
У період дії Договору Підприємство частково виконано свій обов`язок з оплати наданих Підприємцем послуг з перевезення вантажів та перераховано останньому грошові кошти у розмірі 11 478,74 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2011 по 29.12.2011 станом на 30.12.2011, актом звірки взаєморозрахунків станом на 29.12.2012, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2013 по 25.12.2013 станом на 26.12.2013, актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.12.2014, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2015 по 21.12.2015 станом на 22.12.2015, актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2016, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2017 по 26.07.2017 станом на 27.07.2017, підписаними обома сторонами.
30.12.2011 Підприємцем та Підприємством підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість Підприємства за період з 01.12.2011 по 29.12.2011 станом на 30.12.2011 складала 75 000,00 грн.
29.12.2012 Підприємцем та Підприємством підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість Підприємства станом на 29.12.2012 складала 75 000,00 грн.
26.12.2013 Підприємцем та Підприємством підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість Підприємства за період з 01.12.2013 по 25.12.2013 станом на 26.12.2013 складала 75 000,00 грн.
24.12.2014 Підприємцем та Підприємством підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість Підприємства станом на 24.12.2014 складала 75 000,00 грн.
22.12.2015 Підприємцем та Підприємством підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість Підприємства за період з 01.12.2015 по 21.12.2015 станом на 22.12.2015 складала 75 000,00 грн.
01.12.2016 Підприємцем та Підприємством підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість Підприємства станом на 01.12.2016 складала 75 000,00 грн.
27.07.2017 Підприємцем та Підприємством підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість Підприємства за період з 01.07.2017 по 26.07.2017 станом на 27.07.2017 складала 75 000,00 грн.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 199 006,95 грн., з яких 75 000,00 грн. основна заборгованість, 107 720,65 грн. інфляційні втрати та 16 286,30 грн. 3 % річних.
Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що відповідно до частин першої, другої статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК україни) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно із статтею 311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
Частинами першою, другою статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини першої статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з частиною першою статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у передбачений Договором строк і станом на час розгляду справи Підприємство обов`язок щодо оплати за отримані послуги з перевезення вантажів у повному обсязі не виконало, і його основна заборгованість перед Підприємцем складає 75 000,00 грн., що підтверджується Договором, актом від 26.01.2011 № 1 на суму 86 478,74 грн. (підписаним обома сторонами), відповідними товарно-транспортними накладними і актами звірки взаєморозрахунків (підписаними обома сторонами), наявними у матеріалах справи.
Таким чином, суди дійшли висновку про те, що вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 75 000,00 грн. за Договором є обґрунтованими та доведеними.
Також Підприємець просив стягнути інфляційні втрати, нараховані на суму основної заборгованості за періоди прострочення Підприємством виконання обов`язку з оплати послуг з 01.03.2011 по 31.03.2018 на загальну суму 107 720,65грн., та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення Підприємством виконання обов`язку з оплати послуг з 05.02.2011 по 30.04.2018 на загальну суму 16 286,30 грн.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.