1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



11 червня 2019 року

м. Київ



Справа № 910/5101/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Погребняк В.Я., Мамалуй О.О.,


розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"



на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Власова Ю.Л., Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.

від 19.02.2019



за клопотанням Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про заміну сторони правонаступником у справі № 910/5101/18



за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго",

третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",

про стягнення 24 778,81 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і вимог заяви про заміну сторони правонаступником.

У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 24 778,81 грн, з яких:

- 19 060,10 грн - пеня,

- 3 675,42 грн - інфляційні втрати,

- 2 043,29 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу природного газу № 1512/1617-РО-41 від 07.09.2016 з урахуванням додаткових угод до нього здійснив оплату поставленого позивачем природного газу несвоєчасно, з порушенням встановлених договором строків, у зв`язку з чим відповідач за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статей 549, 611, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, статті 216 Господарського кодексу України та умов договору має сплатити пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних за період з жовтня 2016 року по січень 2017 року в сумах, визначених позивачем в позові.

Господарський суд міста Києва рішенням від 23.07.2018 позов задовольнив повністю. Стягнув з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 19 060,10 грн пені, 3 675,42 грн інфляційних втрат, 2 043,29 грн 3% річних, 1 762,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач під час апеляційного розгляду справи в Північному апеляційному господарському суді заявив клопотання про заміну сторони правонаступником, в якому просив замінити відповідача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" у справі на його правонаступника - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

В обґрунтування вимог зазначеного клопотання позивач зазначив, що майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що належить до енергетичного комплексу міста Києва, вибуло з володіння та користування відповідача на підставі рішення Київської міської ради № 439/2661 від 20.06.2017, додаткової угоди до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, підписаної 19.12.2017, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1693 від 27.12.2017, а також актів приймання-передачі основних засобів від 30.04.2018 та було закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Київтеплоенерго", яке відповідно до вимог частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", прийнявши майно у володіння та користування, стало правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати природного газу, як енергоносія, спожитого для виробництва теплової енергії, зокрема і за договором купівлі-продажу природного газу № 1512/1617-РО-41 від 07.09.2016.

2. Короткий виклад обставин, встановлених судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду клопотання відповідача про заміну його правонаступником.

27.09.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка в подальшому змінила своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", (енергопостачальник, відповідач) та Київською міською державною адміністрацією (адміністрація) була укладена угода щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва (далі по тексту - Угода), відповідно до пункту 1.1. якої в редакції додаткової угоди від 30.04.2007, з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та впорядкування існуючих у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу Адміністрація передає енергопостачальнику, а енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатках 1, 2 та 3 до цієї Угоди (далі - майно), у володіння та користування, з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї Угоди та вимог чинного законодавства.

Тобто відповідно до Угоди, Адміністрація передала Публічному акціонерному товариству "Київенерго", а останнє набуло у володіння і користування майно територіальної громади міста Києва, зокрема майно, яке забезпечує виробництво, постачання та транспортування теплової енергії.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" використовувало майно територіальної громади міста Києва на підставі ліцензій на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії, з використанням природного газу в якості сировини, виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

20.06.2017 Київська міська рада прийняла рішення № 439/2661 "Про припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго". Також вирішила продовжити дію Угоди до 26.04.2018 включно з внесенням до Угоди відповідних змін згідно з додатком 1 до цього рішення та припинити дію Угоди з 27.04.2018.

19.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Київська міська державна адміністрація уклали між собою відповідну додаткову угоду до Угоди від 27.09.2001.

Відповідно до пункту 4 рішення Київської міської ради № 439/2661 від 20.06.2017 доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) визначити комунальне підприємство та закріпити за ним на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, повернуте із володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" після припинення Угоди.

27.12.2017 Київська міська державна адміністрація видала розпорядження № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", відповідно до пункту 5 якого визначила Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" після припинення Угоди.

30.04.2018 Публічне акціонерне товариство "Київенерго", Київська міська державна адміністрація та Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" підписали між собою акти приймання-передачі основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які передаються виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" у зв`язку з припиненням Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001.

Посилаючись на зазначені рішення Київської міської ради № 439/2661 від 20.06.2017, додаткову угоду до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, підписаної 19.12.2017, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1693 від 27.12.2017, а також акти приймання-передачі основних засобів від 30.04.2018 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" заявило в суді апеляційної інстанції клопотання про заміну його як сторони у справі правонаступником - Комунальним підприємством "Київтеплоенерго", яке відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", прийнявши майно у володіння та користування, стало правонаступником за борговими зобов`язаннями, зокрема і за договором купівлі-продажу природного газу № 1512/1617-РО-41 від 07.09.2016.

3. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.02.2019 відмовив Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у задоволенні клопотання про заміну відповідача у справі його правонаступником з підстав того, що норма, закріплена в частині 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", не передбачає правонаступництва за борговими зобов`язаннями з оплати пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат та заявник не надав доказів того, що Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" (третя особа у справі) фактично стало правонаступником за кожною із заявлених позовних вимог і в конкретних сумах.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та прийняти нову, якою замінити відповідача у справі - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції:

- не застосував положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", не врахував, що зазначена норма передбачає правонаступництво саме грошових, а не майнових зобов`язань, та залишив поза увагою те, що факт зміни володільця майна, що використовується для виробництва теплової енергії, який відбувся, є в розумінні зазначеної норми достатньою та самостійною підставою для заміни сторони у справі;

- неправильно застосував положення частини 2 статті 61 Конституції України до правовідносин щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які за своєю правовою природою не є заходами відповідальності, а є способами захисту порушеного майнового права позивача, не врахував, що зазначена норма стосується виключно відповідальності;

- не застосував положення статей 515, 520 Цивільного кодексу України, не врахував, що в цивільному законодавстві відсутні обмеження за видами та складом зобов`язання при здійсненні заміни боржника;

- дійшов помилкового висновку про те, що правонаступництво боргових зобов`язань відбувається без передачі кореспондуючого цим борговим зобов`язанням права вимоги до споживачів теплової енергії, не врахував обставини затвердження ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/17 мирової угоди між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Київтеплоенерго" та залишив поза увагою умови зазначеної мирової угоди, які передбачають передачу разом з правом вимоги дебіторської заборгованості також і право вимоги додаткових зобов`язань, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням споживачами своїх зобов`язань.

Також скаржник зазначає, що заміна відповідача у справі його правонаступником не буде мати наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування, зокрема через створювані ним комунальні підприємства, права розпоряджатися своєю власністю та не містить ознаки дискримінаційного підходу, оскільки Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" є суб`єктом господарювання в розумінні пункту 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, який самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та до якого підлягають застосуванню положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", а також відсутні обставини, які б свідчили про те, що положення зазначеної норми мають дискримінаційний характер щодо Комунального підприємства "Київтеплоенерго".

Скаржник також посилається на необхідність врахування при вирішенні питання щодо заміни відповідача його правонаступником правових висновків щодо застосування частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", викладених в постановах Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 35/344-07 та від 27.06.2018 у справі № 23/5009/3283/11.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 залишити без змін, посилаючись на те, що твердження скаржника про те, що положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачають перехід усієї сукупності прав та обов`язків в конкретному зобов`язанні, зокрема пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, є лише припущеннями скаржника, які ґрунтуються на неправильному тлумачення зазначеної норми. Вказує, що за умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/17, основний борг за договором купівлі-продажу природного газу № 1512/1617-РО-41 від 07.09.2016 відсутній. За твердженням третьої особи Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" не є учасником господарських відносин, що виникли між сторонами у справі у зв`язку з укладенням між ними договору купівлі-продажу природного газу, не приймало на себе та не має жодних обов`язків перед Нафтогазом, у зв`язку з чим на нього не може бути покладена юридична відповідальність за неналежне виконання господарських зобов`язань, учасником яких він не є. Також вказує на те, що норма, закріплена в частині 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", суперечить Конституції України, зокрема частині 4 статті 41, статті 8, частині 1 статті 58, статті 61 Конституції України та не передбачає переходу обов`язків зі сплати додаткових нарахувань, які за своїм змістом не є складовою боргових зобов`язань з оплати спожитих енергоносіїв.

Позиція Верховного Суду


................
Перейти до повного тексту