РІШЕННЯ
Іменем України
10 червня 2019 року
Київ
справа №800/304/17
адміністративне провадження №П/9901/182/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - судді Мороз Л.Л.,
суддів: Берназюка Я.О., Гімона М.М., Желєзного І.В., Коваленко Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Слободян О.М.,
представника позивача - Мацка В.В.
представника Президента України - Гуцала Д.С.
представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - Таркаєвої О.С.
представника Вищої ради правосуддя - Русакової І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного провадження адміністративну справу № 800/304/17
за позовною заявою ОСОБА_1 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з позовом про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначала, що вона є кандидатом на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду та процедуру добору на посаду судді пройшла у 2012 році. Рішенням ВККС від 19 серпня 2015 року отримала рекомендацію про призначення на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду. Рішенням Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 26 травня 2016 року № 1014/0/15-16 внесено подання Президентові України про її призначення на посаду судді.
Проте, 30 вересня 2016 року набув чинності Закон України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), яким змінено підхід до формування суддівського корпусу. Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого матеріали та подання ВРЮ про призначення суддів строком на п`ять років, не розглянуті до дня набрання чинності цим Законом, повертаються до ВРП (яка є правонаступником ВРЮ) для вирішення питання про призначення суддів на посади відповідно до Конституції України з урахуванням внесених цим Законом змін.
У зв`язку з наведеним, подання щодо неї Адміністрацією Президента України було повернуто до ВРЮ, а в подальшому - до ВККС.
Вважаючи, що Президент України допустив зволікання з видачею указу про призначення її строком на п`ять років на посаду судді вперше, позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду;
- зобов`язати ВККС направити до ВРП рекомендацію та матеріали про її призначення на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду;
- зобов`язати ВРП внести відповідне подання про її призначення на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду відповідно до Конституції України з урахуванням змін, внесених Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII);
- зобов`язати Президента України видати указ про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду;
- стягнути з відповідачів 150 тис. грн. моральної шкоди.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2017 року відкрито провадження у справі.
У жовтні 2017 року представник позивача - адвокат Мацко В.В. подав клопотання про поновлення процесуального строку для звернення до суду, поважність пропуску цього строку обґрунтовував тим, що предметом оскарження є певна бездіяльність Президента України щодо невиконання обов`язків стосовно підписання документів. Вказував, що поважність причин пропуску процесуальних строків - це сукупність об`єктивних обставин, які вплинули на фактичне звернення до суду із позовом, а саме: перебування позивача у декретній відпустці по догляду за двома малолітніми дітьми; виховання однієї дитини, яка має інвалідність та потребує постійного догляду і певних матеріальних витрат; намагання в досудовому порядку врегулювати спір шляхом постійного звернення до органів державної влади, в компетенції яких було прийняття чи неприйняття відповідного рішення.
31 січня 2018 року представником Президента України подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі статей 123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України. На обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив про подання ОСОБА_1 цього позову з пропуском місячного строку, оскільки про можливе порушення своїх прав позивачмав дізнатись із набуттям чинності Законом №1401-VІІІ та Законом № 1402-VІІІ.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 березня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 4 жовтня 2018 року задоволено апеляційну скаргу представника позивача. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2018 року - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2018 року справу прийнято до свого провадження.
29 грудня 2018 року до суду надійшов письмовий відзив представника Президента України на позовну заву, в якому останній просить залишити позов без розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач мала дізнатись про порушення на її думку прав з моменту позбавлення Глави Держави повноважень здійснювати призначення суддів строком на п`ять років, тобто 30 вересня 2016 року. Вказує про відсутність у позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду та відсутність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом.
ВККС у своєму відзиві, який надійшов до суду 02 січня 2019 року, просить у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що повторне направлення рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, щодо якого на день набрання чинності Законом № 1402-VІІІ внесені рекомендації, але яких не призначено на посаду судді, без проходження стадій добору, визначених Законом № 1402-VІІІ, не передбачено. Також вказує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що Комісія діяла протиправно внаслідок чого було порушено її права та охоронювані законом інтереси.
03 січня 2019 року до суду надійшли додаткові пояснення ВРП, у яких відповідач вказує, що приймаючи 23 лютого 2017 року рішення "Про передачу відповідних матеріалів Вищій кваліфікаційній комісії суддів України про призначення на посади суддів вперше, не розглянутих до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)"", ВРП діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин впроваджувалась повномасштабна судова реформа, відбулись зміни у законодавстві, зокрема щодо кваліфікації та порядку добору суддів, що свідчить про неможливість призначення позивача на посаду судді за порядком, який діяв до 30 вересня 2016 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у задоволенні клопотання представника Президента України про залишення позову без розгляду відмовлено з огляду на те, що наявні поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Суд заслухав пояснення учасників справи, з`ясував обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, дослідив докази, надані на підтвердження заявлених вимог та заперечень, і встановив таке.
12 квітня 2012 року позивач звернулась до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше, оголошеному рішенням Комісії від 28 березня 2012 року № 16/пп-12.
Рішенням ВККС від 30 травня 2012 року № 182/пп-12 позивач допущена до добору кандидатів на посаду судді вперше та до складання анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права, за результатами якого набрала 70 балів і рішенням Комісії від 04 липня 2012 року № 196/пп-12 допущена до складання кваліфікаційного іспиту, за результатами якого набрала 73,5 балів.
Рішенням ВККС від 12 листопада 2012 року № 1597/пп-12 ОСОБА_1 . визнана такою, що успішно склала кваліфікаційний іспит та зарахована до резерву на заміщення вакантних посад суддів.
Рішеннями Комісії від 14 травня 2015 року № 33/зп-15 та № 3/пп-15оголошено конкурс на зайняття вакантних посад суддів та визначено рейтинг кандидатів відповідно до якого ОСОБА_1 займає 25 місце. Також, рішенням від 16 червня 2015 року № 97/пп-15 позивача визнано попереднім переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади судді Луганського окружного адміністративного суду.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України на підставі рішення від 19 серпня 2015 року № 109/пп-15 внесла до Вищої ради юстиції 16 вересня 2015 року рекомендацію про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду вперше.
Рішенням від 26 травня 2016 року № 1014/0/15-16 Вища рада юстиції вирішила внести подання Президентові України про призначення позивача на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.
Подання ВРЮ щодо призначення, зокрема, ОСОБА_1 в Адміністрації Президента України зареєстроване 04 серпня 2016 року за № 139/39138-01.
У зв`язку із набранням 30 вересня 2016 року чинності Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII повернуто матеріали Вищої ради юстиції про призначення кандидатів на посади суддів вперше, в т.ч. позивача, які не було розглянуто до 30 вересня 2016 року, для їх розгляду Вищою радою правосуддя.
05 січня 2017 року набрав чинності Закон України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, відповідно до пунктів 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень якого Вища рада правосуддя утворюється шляхом реорганізації Вищої ради юстиції.
23 лютого 2017 року відбулось засідання ВРП, на якому відповідачем розглянуто питання, крім іншого, про призначення суддів.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2017 року № 320/0/15-17 на підставі пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя" матеріали кандидатів, які станом на 28 листопада 2016 року відповідають вимогам для призначення на посаду судді, передано Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.
Позивач, вважаючи, що Президент України припустився бездіяльності не видавши Указ про її призначення на посаду судді до 30 вересня 2016 року, а ВРП необґрунтовано направила в 2017 році матеріали до ВККС за наявності чинної рекомендації Комісії про призначення її на посаду судді, позивач просить позов задовольнити, стягнувши з відповідачів на її користь моральну шкоду, що спричинена їх бездіяльністю та спричиняє глибокі душевно-емоційні страждання.
Суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 128 Конституції України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 131 Конституції України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) внесення подання про призначення суддів на посади або звільнення їх з посад віднесено до компетенції ВРЮ.
Статтею 74 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року (в редакції до 30 вересня 2016 року; далі - Закон № 2453-VI) передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання ВРЮ, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору кандидатів на посаду судді. Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду судді. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів. Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання ВРЮ.
За змістом частини 3 статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
02 червня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон № 1401-VIII, яким внесено зміни до Конституції України щодо правосуддя, та цього ж дня - Закон № 1402-VIII. Зазначені закони набрали чинності 30 вересня 2016 року.
Цими законами запроваджено нові засади формування та механізми кадрового оновлення суддівського корпусу, зокрема, скасовано п`ятирічний термін призначення суддів та передбачено зайняття посад суддями лише безстроково.