ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2019 року
Київ
справа №821/1152/16
адміністративне провадження №К/9901/31264/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року (суддя Кисильова О.Й.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (головуючий суддя Димерлій О.О., судді: Вербицька Н.В., Єщенко О.В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003231405 та №0003241405 від 29 липня 2016 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно в сумах 1,00 грн. та 17000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими на підставі Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" 19 грудня 1995 року №481/95-BP (далі - Закон №481) та "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265) до нього застосовано штрафні санкції, є протиправними, а контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем законодавства, оскільки на час проведення перевірки позивач був відсутній в належному йому торговому об`єкті та не міг здійснити продаж пива перевіряючим (перебував у особистих справах в м.Скадовськ Херсонської області, а алкогольними напоями взагалі не торгує); в той же час в наказі про перевірку, направленнях та акті не відображено ким саме здійснено контрольну закупку та хто продав пиво, не зазначено суб`єкта господарювання, який підлягав перевірці, а сам наказ та направлення позивачеві не надавались.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року №0003231405 та №0003241405 про застосування до Підприємця штрафних (фінансових) санкцій у розмірах відповідно 1,00 грн. та 17000,00 грн.
Приймаючи такі рішення, суди прийшли до висновку, що Управлінням в наказі та направленнях на перевірку визначено лише адресу, за якою вона буде здійснюватись та не зазначено, що вона буде проводитись саме щодо Підприємця, тобто призначено фактичну перевірку стосовно об`єкта, а не суб`єкта господарювання, а тому направлення на проведення перевірки та наказ про її проведення оформлені з порушенням пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України); отже оскільки з направлень та наказу неможливо визначити суб`єкта підприємницької діяльності, який повинен бути проінспектованим, суди поставили під сумнів законність проведення фактичної перевірки Підприємця, а також прийшли до висновку про недоведеність відповідачем факту продажу пива саме позивачем.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Управління вказувало про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень з огляду на встановлені під час перевірки факти допущення позивачем (який був присутній при її проведенні, що в подальшому став заперечувати) порушень вимог Законів №265 та №481; посилання ж позивача на перебування 15 липня 2016 року у справах в м.Скадовську жодними належними доказами не підтверджується.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 15 лютого 2005 року та згідно з витягом з реєстру платників єдиного податку від 06 червня 2016 року №1621193401185 є платником єдиного податку другої групи, місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1.
15 липня 2016 року посадовими особами Управління на підставі наказу від 01 липня 2016 року №292 "Про проведення фактичних перевірок" та направлень на перевірку від 15 липня 2016 року №0824 та №0825 проведено перевірку намету з майданчиком, що розташований по АДРЕСА_1 .
До початку перевірки проведено контрольну розрахункову операцію - придбання пляшки пива "Ячмінний колос" ємкістю 0,5 л, вміст алкоголю більше 4,4 % об., вартістю 14,00 грн. в наметі з майданчиком по АДРЕСА_1, яку здійснено без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), про що складено акт проведення контрольної розрахункової операції від 15 липня 2016 року №119.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 15 липня 2016 року №226/21/22/22/РРО/2713414670, яким встановлено порушення Підприємцем пункту 1 статті 3 Закону №265 у зв`язку із проведенням розрахункової операції без застосування РРО та статті 15 Закону №481 внаслідок здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) без наявності відповідної ліцензії.
Також актом від 15 липня 2016 року №120 зафіксовано відмову позивача від підпису направлень на перевірку, ознайомлення та підпису акту перевірки та інших документів, складених під час перевірки.
За результатами перевірки та на підставі акту Управлінням прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року №0003231405 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. та №0003241405 про застосування штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За змістом пунктів 80.1 та 80.2 статті 80 ПК України Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). 80.2. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності певних визначених обставин.
Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначає Закон №481.
Згідно зі статтею 1 Закону №481 алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД; пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об`ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
За змістом статті 15 Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
В частині 1 статті 17 Закону №481 закріплено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.