ПОСТАНОВА
Іменем України
07 червня 2019 року
Київ
справа №807/758/13-а
касаційне провадження №К/9901/9051/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Управління) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2015 у справі за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (далі - Підприємство) до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області (далі - Інспекція), правонаступником якої є Головне управління ДФС у Закарпатській області, про визнання дій протиправними та скасування наказу,
УСТАНОВИВ:
У березні 2013 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати протиправними дії Інспекції по проведенню 07.03.2013 документальної невиїзної перевірки суб`єкта господарювання - Підприємства щодо дотримання строків сплати (перерахування) збору за забруднення навколишнього середовища, надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (екологічний податок), збору за спецводокористування від підприємств житлово-комунального господарства за 2012-2013 роки, рішення про проведення якої оформлене наказом від 26.02.2013 № 205 "Про проведення перевірки суб`єкта господарювання" в частині порушення вимог статей 20, 78, 79 Податкового кодексу України; визнати протиправними дії Інспекції по складання додатку без номера до акту № 649/15-04 від 07.03.2013 "Про результати проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету" - розрахунок штрафних санкцій та нарахування штрафної санкції за несвоєчасну сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища із датами виникнення податкового боргу 19.11.2009 та 19.02.2010 тобто в частині порушення вимог статті 102 Податкового кодексу України; визнати незаконним та скасувати наказ Інспекції від 26.02.2013 № 205 "Про проведення перевірки суб`єкта господарювання".
На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що положеннями статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка може бути проведена лише за наявності обставин, визначених цією статтею, тоді як у спірному випадку таких не існувало, а Інспекція у наказі про проведення спірної перевірки жодну із таких обставин не зазначила; письмове повідомлення про дату початку проведення перевірки та місце її проведення було отримане Підприємством лише 13.03.2013, тобто через 6 днів після проведення перевірки, а не за 10 днів до її проведення, як того вимагає підпункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України; у додатку до акту перевірки Інспекція нарахувала штрафні санкції за несвоєчасну сплату з порушенням строку, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.
Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 18.04.2013 у задоволенні позову відмовив повністю.
Ухвалюючи рішення про відмову у позову, суд першої інстанції виходив з того, що: положеннями статті 75 Податкового кодексу України органам податкової служби надано право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки; копія оспорюваного наказу разом із повідомленням про дату початку проведення перевірки були надіслані Підприємству і отримані ним 04.03.2013, що підтверджується відміткою про отримання на рекомендованому повідомлення про вручення поштового відправлення; штрафні санкції, розрахунок яких наведений у додатку до акту перевірки, розраховані Інспекцією правомірно, оскільки податкові зобов`язання не були своєчасно сплачені Підприємством.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.07.2015 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправними дії Інспекції по проведенню 07.03.2013 документальної невиїзної перевірки Підприємства; визнав протиправним та скасував наказ Інспекції від 26.02.2013 № 205 "Про проведення перевірки суб`єкта господарювання".
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: оспорюваний наказ про призначення документальної невиїзної перевірки Підприємства не містить жодних посилань на обставини, які слугували підставою для призначення такої перевірки; повідомлення про дату початку проведення перевірки, корінець № 1627/15-04 від 27.02.2013 додано Інспекцією до матеріалів справи, не можна вважати письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки у розумінні положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, оскільки воно за змістом не відповідає вимогам підпункту 20.1.1 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.07.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: Інспекцією були вчинені дії по безпосередньому виконанню покладених на неї завдань щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки разом із наказом про проведення перевірки були надіслані Підприємству рекомендованим листом з повідомленням про вручення 27.02.2013, тобто в межах визначеного законодавством строку; за наслідками проведення перевірки Інспекцією не приймались жодні рішення про донарахування податків та обов`язкових платежів.
У запереченні на касаційну скаргу Підприємство просить суд відмовити у її задоволенні і залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.05.2019 прийняв касаційну скаргу до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового розгляду за наявними у справі матеріалами з 21.05.2019.
У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Інспекції його правонаступником - Управлінням.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що 26.02.2013 начальник Інспекції, керуючись статтею 20, пунктом 57.1 статті 57, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, прийняв наказ № 205 "Про проведення перевірки суб`єкта господарювання", згідно з яким прийняв рішення провести 27.03.2013 документальну невиїзну позапланову перевірку Підприємства щодо дотримання строків сплати (перерахування) збору за забруднення навколишнього середовища, надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (екологічний податок), збору за спецводокористування від підприємств житлово-комунального господарства за 2012-2013 роки тривалістю 1 день.