ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2019 року
Київ
справа №813/7107/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3178/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Кузана Р.І. від 27 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Дяковича В.П., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В. від 16 квітня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства "М-Студія" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2013 року Приватне підприємство "М-Студія" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 вересня 2013 року №0001802210, №0001792210, №0001812210.
Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Підприємства з ТОВ Будівельна компанія АРС" (код ЄДРПОУ 37264634), ПП "СМУ-600" (код ЄДРПОУ 21687550), ТОВ "Лідерком" (код ЄДРПОУ 35197074), ПП "Біко агротрейд" (код ЄДРПОУ 36677875), ТОВ "Ейс Контракшн менеджмент" (код ЄДРПОУ 36757122) за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2013 року.
Підприємство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акта перевірки від 04 вересня 2013 року №123/22-10/32483719, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 вересня 2013 року №0001802210, №0001792210, №0001812210.
Застосувавши положення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, статей 203, 215, 228, 234 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ Будівельна компанія АРС", ПП "СМУ-600", ТОВ "Лідерком", ПП "Біко агротрейд", ТОВ "Ейс Контракшн менеджмент") щодо поставки комплектуючих до меблевої фурнітури та надання послуг по транспортуванню готових виробів є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій. Зазначив, що у ході проведеної перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел Підприємства на укладення договорів без наміру створення наслідків, які ними передбачені.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 квітня 2014 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на прибуток і ПДВ. Зазначає про непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, відсутність у контрагентів власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що виключає можливість виконання ними зобов`язань, передбачених умовами договорів, укладених із позивачем.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТОВ Будівельна компанія АРС" (код ЄДРПОУ 37264634), ПП "СМУ-600" (код ЄДРПОУ 21687550), ТОВ "Лідерком" (код ЄДРПОУ 35197074), ПП "Біко агротрейд" (код ЄДРПОУ 36677875), ТОВ "Ейс Контракшн менеджмент" (код ЄДРПОУ 36757122) за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2013 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, за результатами якої складено акт від 04 вересня 2013 року №123/22-10/32483719, в якому встановлено порушення позивачем вимог: пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на прибуток всього на суму 194215 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 82239 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 39436 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 72540 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено зниження ПДВ всього на суму 194860 грн., в тому числі за: липень 2011 року на суму 19500 грн., за серпень 2011 року на суму 22525 грн., за вересень 2011 року на суму 39446 грн., за жовтень 2011 року на суму 12417 грн., за листопад 2011 року на суму 22520 грн., за грудень 2011 року на суму 48423 грн., за січень 2012 року на суму 1666 грн., за лютий 2012 року на суму 25363грн., за березень 2012 року на суму 3000 грн.; пункту 44.3 статті 44 ПК України, а саме ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів та їх копій, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із вказаними контрагентами без їх належного документального підтвердження. На обґрунтування цього контролюючий орган посилався як на податкову інформацію щодо відсутності об`єктів оподаткування по операціях з придбання/продажу товарів (послуг) та необхідних ресурсів, отриману за результатами податкового контролю контрагентів, так і на наявність ознак фіктивності господарської діяльності контрагентів.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення від 13 вересня 2013 року: №0001802210, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 212350,00 грн., в тому числі за основним платежем 194215,00 грн. та за штрафними санкціями 18135,00 грн.; №0001792210, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 292090,00 грн., в тому числі за основним платежем 194860,00 грн. та за штрафними санкціями 97430,00 грн.; №0001812210, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд виходить з наступного.
Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, окрім іншого, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.