ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2019 року
Київ
справа №344/2001/15-а
адміністративне провадження №К/9901/37276/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вовчинецької сільської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 у складі колегії суддів: Папка Я.С., Хобор Р.Б., Сеника Р.П. у справі №344/2001/15-а за позовом Гаражного кооперативу "Соколи" до Івано-Франківської міської ради, третя особа - Вовчинецька сільська рада про визнання нечинним рішення,
УСТАНОВИВ:
Гаражний кооператив "Соколи" (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним рішення Івано-Франківської міської ради (надалі по тексту - відповідач) від 08.08.2013 №1191-37.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської область від 31 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2015 року у справі № 344/2001/15-а скасовано та прийнято нову постанову, якою позов гаражного кооперативу "Соколи" задоволено.
Визнано неченним та скасовано рішення Івано-Франківської міської ради "Про погодження межі між м. Івано-Франківськ та с. Вовчиця" № 1191-37 від 08.08.2013.
В касаційній скарзі Вовчинецька сільська рада Івано-Франківської міської ради просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 та залишити в силі постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.07.2015.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції від 14.03.2017 підлягає скасуванню, оскільки позивач не є належним позивачем по даній справі. Оскаржуване ним рішення міської ради жодним чином не може порушувати права позивача, який не є ні власником, ні користувачем ніякої земельної ділянки на території міста чи села.
Відзиву на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 08.08.2013 №1191-37 було погоджено межу між містом Івано-Франківськ та селом Вовчинець, згідно представленого проекту землеустрою виготовленого ДП "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"
Не погоджуючись з наведеним рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно представленого проекту землеустрою, виготовленого ДП "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", оспорюваним рішенням Івано-Франківської міської ради "Про погодження межі між м. Івано-Франківськ та с. Вовчинець" № 1191-37 від 08.08.2013 було погоджено межу між м. Івано-Франківськ та селом Вовчинець. У 2010 році був розроблений генеральний план с. Вовчинець та затверджений рішенням Вовчинецької сільської ради від 30.06.2011, і саме генпланом передбачено включити в межі села Вовчинець всі землі, що знаходяться на території сільської ради. Проект землеустрою щодо встановлення межі с. Вовчинець, у відповідності до вимог ст.46 Закону України "Про землеустрій", погоджений і невід`ємною частиною даної документації є і оскаржуване рішення про погодження межі Івано-Франківською міською радою. У пояснювальній записці до проекту дані щодо збільшення площі та віднесення будь-яких земель із міста до земель сільської ради відсутні, натомість зазначається про зменшення загальної площі облікових земель с. Вовчинець за рахунок розбудови м. Івано-Франківська.
Також суд першої інстанції вважав безпідставним покликання позивача на порушення прав власників гаражів оскаржуваним рішенням, оскільки в матеріалах справи є рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2014, залишене без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015, ухвалою Верховного Суду України від 27.05.2015, яким скасовано, зокрема, і рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації прав власності на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_1 за суб`єктом: ОСОБА_2 та здійснених записів в Державному реєстрі прав на нерухоме майно .
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що приймаючи оскаржуване рішення про погодження межі між містом та селом, згідно проекту землеустрою, щодо встановлення межі с. Вовчинець Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, відповідач не порушив вимог законодавства, діяв у межах наданих законом її повноважень, при цьому жодного права позивача не порушив.