ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2019 року
Київ
справа №461/3872/17
адміністративне провадження №К/9901/42409/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці ДФС
на постанову Галицького районного суду м. Львова від 27 червня 2017 року (суддя Стрельбицький В.В.)
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (судді: Ільчишин Н.В. (головуючий), Пліш М.А., Шинкар Т.І.)
у справі № 461/3872/17
за позовом ОСОБА_1
до Львівської митниці ДФС
про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови у справі про порушення митних правил від 15 травня 2017 року № 1074/20900/17, № 1075/20900/17 та № 1076/20900/17, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 481 Митного кодексу України, закрити.
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувані постанови в справах про порушення митних правил є незаконними та необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки під час їх прийняття не враховано всіх обставин справи.
Галицький районний суд м. Львова постановою від 27 червня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в справах про порушення митних правил від 15 травня 2017 року № 1074/20900/17, №1075/20900/17 та № 1076/20900/17.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнив частково: рішення суду першої інстанції скасував у частині позовної вимоги про закриття провадження у справі про порушення митних правил. В решті постанову Галицького районного суду м. Львова від 27 червня 2017 року залишив без змін.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
При цьому в обґрунтування касаційної скарги Львівська митниця ДФС зазначила, що суди попередніх інстанцій скасували постанови в справах про порушення митних правил з одних лише формальних міркувань, не навівши в своїх рішеннях жодного посилання на будь-які докази, які б підтверджували факт невинуватості позивача.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Львівської митниці ДФС.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення / відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
21 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 29 березня 2017 року на м/п "Малехів" надійшла службова записка УОМК від 29 березня 2017 року №472/13-70-18/48-ЕП. У ході аналізу та проведеними моніторинговими заходами виявлено, що 01 грудня 2015 року о 16 год. 49 хв. до митного оформлення подано митні декларації типу ЕК32АА № 209140000/2015/41508 та № 209140000/2015/41510, а 03 грудня 2015 року о 17 год. 08 хв. митну декларацію типу ЕК32АА № 209140000/2015/41885 з метою митного оформлення товару - багатообертова тара-піддони дерев`яні (1000х1200 мм.) - 52 шт. (за кожною декларацією).
У встановлений митним органом строк тимчасового вивезення товарів, а саме до 31 грудня 2015 року вищевказаний товар згідно з митними деклараціями від 01 грудня 2015 року та 03 грудня 2015 року не був заявлений до митного режиму "реімпорт", його не поміщено в інший митний режим, що допускається Митним кодексом України, та не подано письмову заяву щодо продовження строку тимчасового вивезення товарів.
За таких обставин, на думку відповідача, у діях в.о. керівника ПАТ "Іскра" Данилишина Р.Є. наявний склад порушення митних правил, передбачений частиною третьою статті 481 Митного кодексу України, у зв`язку з чим 15 травня 2017 року заступником начальника Львівської митниці ДФС прийнято постанови в справах про порушення митних правил № 1074/20900/17, № 1075/20900/17 та № 1076/20900/17, відповідно до яких на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у загальному розмірі 51 000 грн.
Задовольняючи позов в частині скасування оскаржуваних постанов митного органу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що прийняті відповідачем постанови у справах про порушення митних правил від 15 травня 2017 року не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджують вину позивача у перевищенні строку тимчасового вивезення товару за межі митної території України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 113 Митного кодексу України (далі - МК України) тимчасове вивезення - це митний режим, відповідно до якого українські товари або транспортні засоби комерційного призначення вивозяться за межі митної території України з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реімпорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Згідно зі статтею 116 МК України строк тимчасового вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у зазначений митний режим.
За правилами статті 120 МК України митний режим тимчасового вивезення завершується шляхом реімпорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті. Частинами третьою та четвертою цієї статті встановлено, що митний режим тимчасового вивезення припиняється органом доходів і зборів у разі конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі припинення митного режиму тимчасового вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення згідно з частиною третьою цієї статті їх реімпорт не вимагається.