ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2019 року
Київ
справа №813/1035/16
адміністративне провадження №К/9901/19222/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року (головуючий суддя - Грень Н.М.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді - Гулид Р.М., Запотічний І.І.)
у справі № 813/1035/16
за позовом Приватного підприємства "Росавтопром"
до Головного управління ДФС у Львівській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2016 року Приватне підприємство "Росавтопром" (далі - ПП "Росавтопром") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 лютого 2016 року № 0000112211 та № 0000102211.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 06 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 29 лютого 2016 року № 0000112211 та № 0000102211.
Судові рішення мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без встановленої законом підстави, передчасно та необґрунтовано - за відсутності на час їх прийняття належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушень митного та податкового законодавства України.
Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДФС у Львівській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПП "Росавтопром" відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що згідно з документами, наданими для митного оформлення, дата першої реєстрації даного автотранспортного засобу - 28 вересня 2010 року, тобто на день розмитнення термін використання (експлуатації) даного автомобіля з об`ємом двигуна не більше як 1500 куб. см. становив 4 роки і 338 днів. Між тим, позивач під час митного оформлення автомобіля марки Renault, модель Laguna не правильно визначив дату первинної реєстрації транспортного засобу, що призвело до заниження розміру податків.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою ГУ ДФС у Львівській області.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення / відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
09 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 01 вересня 2015 року через митний пост "Скнилів" Львівської митниці ДФС України за митною декларацією №209150000/2015/008679 здійснено митне оформлення легкового автомобіля марки Renault, модель Laguna, модельний рік 2010, номер кузова: VF1KT0A0641953313, номер двигуна: К9КD044610, об`ємом 1461 куб. см.
Позивачем під час митного оформлення автомобіля сплачено наступні платежі: ввізне мито в сумі 7808,41 грн; додатковий імпортний збір в сумі 3904,21 грн; акцизний податок в сумі 48 840,76 грн; податок на додану вартість в сумі 27 727,20 грн. Загальна сума платежів склала 88 280,88 грн.
На підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 21 січня 2016 року № 53 проведено документальну невиїзну перевірку ПП "Росавтопром" щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 01 вересня 2015 року №209150000/2015/008679, за результатами якої складено акт від 03 лютого 2016 року № 10/14-11/31979040.
Відповідно до вказаного акта перевірки контролюючий орган зафіксував порушення позивачем вимог УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19 вересня 2013 року № 584-VII "Про Митний тариф України" та Основних правил інтерпретації класифікації товарів; вимог пункту 2 статті 52, статті 69, пункту 1 статті 257 Митного кодексу України; вимог пункту 190.1 статті 190; підпункту 215.3.5 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, внаслідок чого визначив податкове зобов`язання у розмірі 16 842,20 грн, у тому числі акцизний податок у сумі 14 077 грн, податок на додану вартість - 2815,40 грн.
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області 29 лютого 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000102211 за платежем - акцизний податок на товари, ввезені на територію України, у розмірі 17 596,25 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 14 077 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 3519,25 грн; та № 0000112211 за платежем - податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів у розмірі 3519,25 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 2815,40 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 703,85 грн.
Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивував тим, що ввезений позивачем автомобіль відповідає коду УКТ ЗЕД 8703 31 90 30, що підтверджується листом офіційного дилера ТОВ "Ю.Р.К." від 03 грудня 2015 року за вихідним № 0106, в якому зазначено дату первинної реєстрації автомобіля - 02 лютого 2010 року, тому для оподаткування даного автомобіля повинно нараховуватись 1,761 євро/куб. см.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості (частина п`ята статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 266 Митного кодексу України декларант зобов`язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
Пунктом 8 частини першої статті 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.
Згідно з частиною першою статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.