ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2019 рокуґ
Київ
справа №826/18436/16
адміністративне провадження №К/9901/18057/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №826/18436/16
за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 січня 2017 року (суддя Балась Т.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року (судді (Земляна Г.В., Межевич М.В., Сорочко Є.О.),
І. Суть спору:
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Київська міська митниця, відповідач), у якому просив:
1.1. стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за вимушений прогул за час затримки виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі №826/10873/13-а щодо поновлення на роботі з 11.12.2013 по 13.10.2014 включно у сумі 70491,52 грн. шляхом здійснення її перерахування на банківський картковий рахунок.
2. Позов обґрунтовано несвоєчасністю виконання постанови суду щодо поновлення на посаді.
3. Відповідач позов не визнав та послався на неможливість виконати рішення суду щодо поновлення позивача на посаді, з огляду на відсутність посади, з якої було звільнено позивача. Також, з посиланням на ст.236 КЗпПУ, наголосив, що правом винесення ухвали про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення наділений суд, як орган, який розглядав трудовий спір.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Позивач з 29.09.1997 по 26.06.2013 проходив службу в Київській регіональній митниці та з 03.03.2012 обіймав посаду начальника аналітичного відділу Служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської регіональної митниці.
5. Наказом Київської регіональної митниці Державної митної служби України № 759-К "Про припинення перебування на державній службі" від 26.06.2013 року позивача було звільнено з митних органів за порушення Присяги державного службовця, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов`язків та основних обов`язків державних службовців відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу".
6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року зобов`язано Київську міжрегіональну митницю Міндоходів поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді у порівнянні з тією, яку він займав на час звільнення. Зобов`язано Київську міжрегіональну митницю Міндоходів нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 27.06.2013 року по 10.12.2013 року в розмірі 40136,32 грн. та провести їх виплату за виключенням загальнообов`язкових платежів (податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску).
7. Наказом № 1558-о від 14.10.2014 року позивача поновлено на посаді начальника аналітичного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської регіональної митниці з 27.06.2013, переведено ОСОБА_1, з 14.10.2014 року на посаду головного державного інспектора відділу контролю за переміщеннями товарів Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з посадовим окладом зі штатним розписом митниці.
8. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня ухвалення у адміністративній справі №826/10873/13-а постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 р. по день поновлення на роботі 14.10.2014 р., позивачу не виплачений.
9. Отже суть спору полягає у визначенні права особи, поновленої на роботі, на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 27 січня 2017 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі. Стягнув з Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, як правонаступника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1, середньомісячний заробіток за вимушений прогул за час затримки виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі №826/10873/13-а з приводу поновлення на роботі з 11.12.2013 р. по 13.10.2014 р. включно у сумі 70491,52 грн. (сімдесят тисяч чотириста дев`яносто одна грн. 52 коп.) шляхом здійснення її перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" МФО 300335, отримувач - ОСОБА_1, ідентифікаційний код отримувача НОМЕР_2).
11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що період вимушеного прогулу, за який позивач просить стягнути середній заробіток, пов`язаний із фактом незаконного звільнення позивача із займаної посади, який був встановлений постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року, яка набрала законної сили, а тому ОСОБА_1 має законне право на виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.
12. Зазначена позиція була підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який ухвалою від 05 квітня 2017 року залишив без змін постанову суду першої інстанції.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
14. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач зазначає про відсутність його вини, оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 займав посаду начальника аналітичного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Київської регіональної митниці, однак 02.12.2013 року наказом Міністерства доходів і зборів України №741 підрозділи боротьби з контрабандою та порушеннями у складі митниць були ліквідовані. У зв`язку з цим підстави щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді на той час були відсутні.
15 . В свою чергу позивач у своєму запереченні вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
16. Положеннями п.7 ч.1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) було встановлено, що принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов`язковість судових рішень.
17. Обов`язковість судових рішень також встановлена ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017 року).
18. Стаття 255 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) передбачала, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.