ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2019 року
Київ
справа №823/790/17
адміністративне провадження №К/9901/4633/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Губська Л.В., судді - Епель О.В., Степанюк А.Г.)
у справі №826/790/17
за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області
до Публічного акціонерного товариства "Швейна фабрика "Лібовнера""
про стягнення податного боргу,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ДФС) звернулось в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Публічного акціонерного товариства "Швейна фабрика "Лібовнера"" (далі- Товариство) про стягнення податного боргу.
В обґрунтування позовних вимог ДФС зазначила, що за відповідачем числиться сума податкового боргу у загальному розмірі 93 785 грн 70 коп., що добровільно не сплачена боржником та підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку за відповідним позовом ДФС.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (головуючий суддя - Гарань С.М.) позов задоволено: стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих Публічне акціонерне товариство "Швейна фабрика "Лібовнера"" на користь бюджету через Головне управління ДФС у Черкаській області податковий борг з орендної плати за землю на загальну суму 93 785 грн. 70 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з встановленого чинним законодавством обов`язку зі сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених законом, дійшов висновку про узгодженість спірної суми податкового боргу і стягнув її з відповідача.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Швейна фабрика "Лібовнера"" задоволено частково, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року визнано не чинною, провадження у справі за позовом Головного управління ДФС у Черкаській області до Публічного акціонерного товариства "Швейна фабрика "Лібовнера"" про стягнення податкового боргу закрито.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з можливості подвійного стягнення з Товариства орендної плати за землю, з огляду на наявність рішення Господарського суду Черкаської області від 06.07.2017 у справі 925/547/17.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати, та ухвалити нове судове рішення про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про наявність узгодженої суми грошового зобов`язання, що підлягає стягненню з відповідача.
08 квітня 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає про законність рішення суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених в касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач має непогашений податковий борг з орендної плати з юридичних осіб за 2016-2017 рік на загальну суму 93 785,70 грн, а саме: 71 587,15 грн по декларації від 21.01.2016 №9010203205 за 2016 рік, 17 896,80 грн по декларації від 02.02.2017 №9010598161 за січень, лютий, березень 2017 року, 960,00 грн штрафу нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2016 №0001711500 та 3 341,75 грн пені.
Вказане податкове повідомлення-рішення Товариством у встановленому законом порядку не оскаржувалось.
Також контролюючим органом було сформовано і направлено на адресу Товариства податкову вимогу від 03.06.2015 №8323.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 ПК України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.