1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Рішення



РІШЕННЯ

Іменем України



06 червня 2019 року

м. Київ

справа №П/9901/24/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Гімон М.М., Єзеров А.А., Коваленко Н.В., Кравчук В.М.,

секретар судового засідання - Іванова Н.П.

за участю: позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

11.01.2019р. ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 27.09.2018р. №3011/0/15-18.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідно до положень частини 3 статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" питання звільнення судді через невідповідність займаній посаді вирішується виключно ВРП в межах дисциплінарного провадження і лише на підставі подання Дисциплінарної палати, а не за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС). В свою чергу оскаржуване рішення винесене на підставі подання ВККС від 25.05.2018р №21-2655/18 з рекомендацією від 27.04.2018р. №565/ко-18 про звільнення її з посади судді Оболонського районного суду міста Києва з тих підстав, що вона не відповідає займаній посаді за наслідком виконання практичного завдання в рамках процедури кваліфікаційного оцінювання.

Крім того посилалась на те, що відповідачем не дотримано процедури прийняття оскаржуваного рішення. Зокрема, пункт 4 частини 1 статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає застосування ВРП до вперше негативно оцінених Комісією суддів такого дисциплінарного стягнення, як тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя з обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, після якого суддя зобов`язаний повторно пройти кваліфікаційне оцінювання щодо здатності здійснювати правосуддя і лише при повторному негативному результаті, Комісія має право внести до ВРП подання про звільнення судді із займаної посади. Крім того, результатом повторного непроходження суддею кваліфікаційного оцінювання може стати виключно рішення Комісії про не підтвердження суддею здатності здійснювати правосуддя, а не рішення про невідповідність судді займаній посаді, як у її випадку.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам частини 3 статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" та пункту 4 части 1 статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а тому підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив залишити його без задоволення.

В обгрунтування відзиву посилався на те, що ухвалюючи спірне рішення ВРП керувалась положеннями Конституції України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та Законом України "Про Вищу раду правосуддя", про що зазначено у самому рішенні.

Посилався на те, що Конституцією України безпосередньо передбачено, що підставою для звільнення судді з займаної посади є виявлення за результатами оцінювання його невідповідності цій посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання.

Крім того, оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", та може бути оскаржено лише з певних підстав. В свою чергу, наявність передбачених зазначеною статтею підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення ВРП позивачем у позові не зазначено.

Разом з тим, оскаржуване рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Повноважність складу ВРП підтверджується витягом з протоколу засідання ВРП від 27.09.2018р. №71.

Також посилався на те, що оскаржуване рішення прийняте у зв`язку з надходженням на адресу ВРП подання від 25.05.2018р. №21-2655/18 з рекомендацією Комісії від 27.04.2018р. №565/ко-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Оболонського районного суду міста Києва. Позивач була повідомлена про дату, час і місце розгляду питання про її звільнення з посади, проте на засідання ВРП не з`явилась. Враховуючи що ВРП двічі відкладала розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з її неявкою, а тому її неявка в засідання 27.09.2018р. незалежно від причин, в силу положень статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", не перешкоджала розгляду питання за її відсутності.

Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розд. XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02.06.2016р. №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення його з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

За приписами пункту 12 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016р. №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII) питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розд. XV "Перехідні положення" Конституції України, розглядаються на засіданні ВРП в пленарному складі на підставі подання ВККС в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 згаданого Закону.

Стаття 56 Закону №1798-VIII визначає порядок розгляду питання про звільнення судді з посади за особливими обставинами. Зокрема, питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.

Оскарження рішення про звільнення судді з посади за результатами кваліфікаційного оцінювання відбувається в порядку, встановленому статетю 57 Закону №1798-VIII.

Так, відповідно до положень статті 57 Закону №1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.

Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 5 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених частиною другою цієї статті, або у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя, на якому було ухвалене рішення.

За правилами частини 1, 2 та 5 статті 83 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

Відповідно до частин 1, 2 статтв 85 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

На виконання положень частини 5 статті 83 Закону №1402-VIII Комісія рішенням від 03.11.2016р. №143/зп-16 (в редакції рішення Комісії від 13.02.2018р. №20/зп-18) затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення).

Відповідно до п. 1-6 Розділу І цього Положення кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення ВККС України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або оцінювання відповідності судді займаній посаді за визначеними законом критеріями.

Відповідно до п. 1 Глави 1 Розділу ІІ Положення критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність

Відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня. Показники "рівень знань у сфері права" та "рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні" оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання. (п. 1 - 3 глави 2 розд. ІІ Положення).

Пунктами 7 - 9 глави 6 розділу ІІ Положення передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами складення анонімного письмового тестування набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до виконання практичного завдання, припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу "Іспит" набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу "Дослідження досьє та співбесіда", припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.


................
Перейти до повного тексту