ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/8731/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Петрової В.І.
від 01.11.2018
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.
від 18.02.2019
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз"
про стягнення заборгованості в сумі 1 059 620,59 грн
за участю представників:
позивача: Мицько Р.М.
відповідача: Архангельська Ю.С.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2017 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про стягнення 1 059 620,59 грн, з яких: 1 050 687,02 грн - інфляційні втрати за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 та 8 933,57 грн - три відсотки річних за період з 28.09.2014 по 30.09.2014, нараховані на суму основного боргу за договором поставки природного газу № 06/10-2016 від 20.12.2010.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 14.08.2012 у справі № 36/5005/6053/2012 стягнув з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 39 673 389,87 грн основного боргу за договором поставки природного газу № 06/10-2016 від 20.12.2010, 1 498 820,99 грн пені, 1 703 994,70 грн 3% річних, 1 598 408,76 грн інфляційних втрат. Однак, стягнутий за зазначеним судовим рішенням основний борг відповідач погасив лише частково, прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, у зв`язку з чим відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити інфляційні втрати та три відсотки річних.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 03.10.2017 порушив провадження у справі № 904/8731/17 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", прийняв позовну заяву та призначив її до розгляду.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
20.12.2010 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпрогаз" (покупець, відповідач) був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2016 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві у 2011 році природний газ виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а покупець зобов`язується прийняти та оплачувати природний газ на умовах цього договору.
Додатковою угодою № 1 від 28.01.2011 сторони змінили назву договору на договір поставки природного газу.
У зв`язку з неналежним виконанням Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" своїх зобов`язань з оплати прийнятого газу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості за зазначеним договором та нарахованих на суму основного боргу пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 14.08.2012 у справі № 36/5005/6053/2012 задовольнив позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та стягнув з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 39 673 389,87 грн основного боргу за поставлений природний газ, 1 498 820,99 грн пені, 1 703 994,70 грн 3% річних, 1 598 408,76 грн інфляційних втрат, 64 380,00 грн судового збору, в решті позовних вимог відмовив. При цьому, інфляційні втрати були стягнуті за період з лютого 2011 року по квітень 2012 року, а три відсотки річних - за період з 11.02.2011 по 11.10.2011.
На виконання зазначеного рішення у справі № 36/5005/6053/2012 Господарський суд Дніпропетровської області 08.10.2012 видав відповідний наказ.
07.12.2012 на стадії виконання зазначеного судового рішення між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Відкритим акціонерним товариством "Дніпрогаз" була укладена мирова угода, яка була затверджена ухвалою Господарського Дніпропетровської області від 25.12.2012.
У пункті 4 мирової угоди сторони передбачили, що боржник зобов`язується сплатити у повному обсязі суму в розмірі 44 474 614,32 грн, вказану у пункті 1 цієї мирової угоди, шляхом погашення її частинами відповідно до визначеного графіку. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок стягувача у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню. Сторони домовились, що у січні 2013 року підлягає до сплати 247 081,31 грн, а з лютого 2013 року по грудень 2027 року по 247 081,19 грн щомісяця.
Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" зобов`язання за мировою угодою та за договором виконує належним чином, зокрема з січня 2013 року по вересень 2017 року боржник сплатив 14 148 007,95 грн, що підтверджується реєстром платежів із зазначенням банківських реквізитів платіжних доручень, а також копіями банківських виписок з реструктуризації заборгованості, поданих позивачем. При цьому, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" враховуючи встановлену статтею 534 Цивільного кодексу України черговість погашення вимог за грошовими зобов`язаннями, зарахувала сплачені Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" грошові кошти в рахунок погашення пені в розмірі 1 498 820,99 грн і лише з 30.07.2013 почала зараховувати сплачені боржником грошові кошти в рахунок погашення суми основного боргу
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вважаючи, що затверджена судом мирова угода не є договором у цивільно-правовому розумінні та не припиняє зобов`язань за основним договором, здійснила розрахунок інфляційних втрат за вересень 2014 року на суму 1 050 687,02 грн та три відсотки річних за період з 28.09.2014 по 30.09.2014 на суму 8 933,57 грн та звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом у цій справі про стягнення зазначених сум з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз". При цьому, позивач в позові зазначив, що підставою нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних є неналежне виконання боржником саме умов договору № 06/10-2016 від 20.12.2010, а не умов затвердженої судом мирової угоди.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарська справа № 904/8731/17 розглядалась господарськими судами неодноразово.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 01.11.2018, прийнятим за результатами нового розгляду справи та залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019, в позові відмовив.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що уклавши між собою мирову угоду, яка була затверджена судом, сторони фактично змінили порядок і строки сплати вже існуючого основного боргу за договором поставки природного газу, домовились про розстрочку сплати заборгованості за договором поставки природного газу. Врахувавши те, що визначений сторонами в мировій угоді порядок розрахунків відповідачем не порушений, тобто погоджені сторонами умови мирової угоди виконуються належним чином, а зобов`язання боржника щодо сплати основного боргу не є простроченим у вересні 2014 року, суди дійшли висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх норм матеріального права, зокрема статті 180 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 526, 530, 598, 599, 610 - 612, 625, 629, 631, 640 та частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України та порушення норм процесуального права, зокрема частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 2, 3, 7, 11, 13, 236, 310, 316 Господарського процесуального кодексу України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий та неупереджений суд. За твердженням скаржника оскаржувані ним рішення та постанова судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам норм чинного процесуального законодавства щодо законності та обґрунтованості судових рішень, оскільки не відповідають висновкам Верховного Суду щодо застосування статті 11 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 121 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій:
- не врахували сталу судову практику щодо правової природи мирової угоди, не взяли до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.04.2018 у цій справі, а також висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 09.11.2016 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011), не дотримались вказівок суду касаційної інстанції у цій справі, які є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанцій, чим порушили частину 5 статті 310 та частину 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України;
- порушили статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не дали оцінку пункту 3 мирової угоди, в якому сторони визначили, що вони мировою угодою врегулювали саме порядок виконання судового рішення;
- не врахували правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16, про те, що в цивільному законодавстві відсутня норма права, яка б визначала ухвалу суду про затвердження мирової угоди, спрямовану на розстрочення виконання саме рішення суду, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, а єдиною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у зобов`язанні, зокрема виникнення складової такого зобов`язання, як строк його виконання, залишається договір як правочин, на підставі якого виникло першочергове грошове зобов`язання, така підстава не відпала, а умови договору продовжують застосовуватись до повного виконання цього зобов`язання;
- не надали оцінку умовами укладеного між сторонами договору поставки природного газу № 06/10-2016, зокрема щодо порядку внесення змін і доповнень до нього.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 11.04.2019 надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 26.04.2019. Однак, як свідчать відомості на конверті, в якому відповідач направив на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу, відзив був направлений ним 08.05.2019, тобто поза межами встановленого судом касаційного інстанції строку для надання відзиву.
Відповідно до статті 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.