ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/1472/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чижика Сергія Володимировича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Козир Т.П., Тищенко А.І.) та на рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2019 (суддя Лутак Т.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Чижика Сергія Володимировича
до Фастівської міської ради Київської області
про визнання незаконним та скасування рішення і визнання поновленим договору оренди
за участю:
позивача: Максименко К.М. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
Звернувшись у суд з даним позовом Фізична особа-підприємець Чижик Сергій Володимирович (далі - позивач), уточнивши свої вимоги, просив визнати незаконним та скасувати рішення Фастівської міської ради Київської області (далі - відповідач) від 03.03.2016 № 28/28-ІХ-VІІ "Про припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 позивачу" (далі-Рішення), із змінами, внесеними рішенням відповідача від 06.10.2016 № 5/20-ХVІІІ-VІІ "Про внесення змін до Рішення", та просив визнати поновленим договір оренди землі від 01.03.2011, який укладено між сторонами у справі, вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах у редакції запропонованій позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення прийнято відповідачем в порушення вимог земельного та цивільного законодавства, у зв`язку з чим воно є незаконним, оскільки ним припинено дію договору оренди земельної ділянки, незважаючи на те, що позивач має переважне право на його поновлення, від якого відповідач безпідставно відмовляється.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.01.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення процесуального права.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що лист відповідача від 01.02.2016 не можна розцінювати, як відмову в укладенні додаткової угоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки позивач продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, за відсутності заперечення відповідача, тому договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. Також позивач вказує на те, що він є власником магазину, який знаходиться на орендованій ним земельній ділянці, але відповідач безпідставно відмовляється від продовження дії договору оренди. Також зазначає, що Рішення є незаконним, оскільки ним порушуються інтереси позивача.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами 01.03.2011 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивач отримав в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,1470 га, для здійснення комерційної діяльності, яка розташована у АДРЕСА_1 (далі-земельна ділянка), строком на 5-ть років, для здійснення комерційної діяльності.
01.03.2011 зазначений договір був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Пунктом 8 договору встановлено, що після закінчення строку договору, позивач має право поновлення його на новий строк. У цьому разі позивач повинен не пізніше ніж за 30-ть днів до закінчення строку дії оренди повідомити письмово відповідача про намір продовжити його дію.
Також встановлено, що на орендованій позивачем земельній ділянці знаходиться магазин "Універсам", який належить позивачу у частці 51/100, а у частці 49/100 належить Чижику Олександру Сергійовичу згідно договору дарування від 24.02.2012.
Суди встановили, що позивач звернувся до відповідача з листом у якому просив продовжити дію договору оренди земельної ділянки на 49-ть років, тобто на інший термін, ніж встановлено договором та без долучення проекту додаткової угоди, але відповідач не підтримав та не узгодив звернення позивача і запропонував йому зменшити площу орендованої земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна.
Листом від 04.01.2016 вих.№1 позивач повторно звернувся до відповідача про продовження договору на 5-ть років, до якого додав проект договору, без урахування пропозиції щодо зменшення площі орендованої земельної ділянки, але відповідач листом від 01.02.2016 повідомив, що порушене ним питання не набрало більшості голосів для прийняття позитивного рішення, та повідомив, що буде ініційовано питання про припинення права користування земельною ділянкою.
Суди встановили, що позивач листом від 16.02.2016 вих. № 3 звернувся до відповідача у якому знову просив продовжити дію договору оренди на п`ять років. Рішенням відповідач припинив позивачу право користування земельною ділянкою на умовах оренди для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,1470 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та зарахував її до земель відповідача, а також припинив дію договору оренди, у зв`язку із закінченням троку його дії.
Листом від 09.03.2016 №П-1121 відповідач повідомив позивача про прийняте ним Рішення та про необхідність оформлення земельної ділянки під існуючою нежитловою будівлею.
Крім того, встановлено, що 06.10.2016 відповідачем прийнято рішення №5/1-XVIII-VII, яким вирішено використати частину земельної ділянки, площею 0,018 га, для задоволення суспільних потреб територіальної громади міста Фастова, а саме для облаштування майданчика відпочинку на площі Завокзальній міста Фастова, у зв`язку з чим припинити дію договору оренди.
Також 06.10.2016 відповідачем прийнято рішення №5/20-XVIII-VII, яким внесено зміни до Рішення та викладено його в новій редакції, а саме припинити права користування земельною ділянкою на умовах оренди для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,1470 га, кадастровий номер НОМЕР_1, у зв`язку з необхідністю надання частини орендованої земельної ділянки площею 0,018 га для суспільних потреб та виділення її в окрему земельну ділянку, а також припинення дії договору оренди землі, про що має бути укладена угода про розірвання договору та акт приймання-передачі земельної ділянки. При цьому позивачу надано дозвіл на укладення договору оренди землі, площею 0,1290 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (під існуючою нежитловою будівлею) в АДРЕСА_1, після затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
14.07.2017 відповідач звернувся до позивача з листом №06-33/3072, у якому повідомив останнього про прийняті рішення, а також про замовлення виконавчим комітетом Фастівської міської ради розробки технічної документації щодо поділу земельної ділянки на дві земельні ділянки площею 0,018 га та 0,1290 га.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, свій висновок мотивував тим, що відповідач заперечував щодо поновлення договору на новий строк, тому переважне право позивача на поновлення договору припинилося і правові підстави для продовження строку дії договору оренди відсутні, а Рішення є таким, що відповідає вимогам законодавства, що виключає підстави для його скасування.
Підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.