ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/329/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса-Лайн" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 (Пуль О.А., Фоміна В.О., Шевель О.В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2018 (Присяжнюк О.О.) у справі № 922/329/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма САТП-2006 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса-Лайн", третя особа Акціонерна компанія "Харківобленерго" про визнання права власності
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма САТП - 2006 (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса-Лайн" (далі - Відповідач), третя особа Акціонерна компанія "Харківобленерго" (далі - Третя особа) про визнання права власності на майно: трансформатор ТС-400 ТМФ - 2 шт., наріжна високовольтна кабельна лінія 6 кВ., яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300 м, що підключена до комірки №ЗО підстанції ПС 330 кВ "Залютине", яке розташоване у АДРЕСА_1, та про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння шляхом вилучення та передачі Позивачу.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідач користується та володіє спірним майном без належних правових підстав. Майно Відповідачу не відчужувалося та не передавалося в користування, але знаходиться фактично на його території та перебуває у господарській діяльності Відповідача і обслуговується Третьою особою.
Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.08.2018 позовні вимоги задоволено повністю.
3.1. Визнано за Позивачем право власності на майно: трансформатор ТС-400 ТМФ - 2 шт., наріжна високовольтна кабельна лінія 6 кв., яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300 м., що підключена до комірки № 30 підстанції ПС 330 кВ "Залютине", яке розташоване у АДРЕСА_1.
3.2. Витребувано з чужого незаконного володіння шляхом вилучення у Відповідача та передачі Позивачу зазначеного майна.
4. Рішення суду мотивовано тим, що Позивач є власником спірного майна, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі. Позивача неправомірно позбавлено права власності на спірне майно, яке підлягає відновленню. Оскільки Відповідач володіє спірним майном незаконно та без правової підстави, тому вимоги про витребування його з чужого незаконного володіння згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягають задоволенню.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2018 залишено без змін з тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. В своєму рішенні суд витребовує з чужого незаконного володіння шляхом вилучення у Відповідача та передачі Позивачу трансформатор TC-400 №15 та 15-А - 2 шт, проте такого типу трансформаторів та з такими номерами Відповідач не мав та не має, а тому вважає в цій частині рішення незаконним та недійсним, та таким, що не може бути виконаним.
8. Суди першої та апеляційної інстанції помилково визнали право власності за Позивачем та витребували майно від Відповідача не дослідивши та не встановивши, яке саме майно є предметом позову, які індивідуальні ознаки має це майно, що вирізняє його з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи його, чи існує воно і де знаходиться, чим грубо порушили статтю 388 ЦК України та статтю 11 ГПК України.
Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу
9. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено відсутність належних та допустимих доказів набуття Відповідачем права власності на спірне майно.
10. Доводи касаційної скарги зводяться до додаткової перевірки та переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Позиція Третьої особи у відзиві на касаційну скаргу
11. Третя особа відзив на касаційну скаргу не надала, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
12. Звертаючись до суду з позовом, Позивач послався на те, що за даними інформаційного обліку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області у 1995 році здійснено приватизацію об`єктів комунальної власності та створено ВАТ САТП-2006, якому за актом № 490 від 14.11.2001 передано нерухоме майно. Також повідомлено про те, що об`єктів, які не були включені до статутного капіталу ВАТ САТП-2006, немає.
24.09.1999 створено Позивача і 26.10.1999 затверджено статутний фонд, до якого одним із засновників, яким є ВАТ САТП-2006, внесено майно на загальну суму 349570,00 грн, що становить 94,21% статутного фонду Позивача.
01.12.2001 ВАТ САТП-2006 відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів від 06.06.1999 та актів №12, №15 приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів передано до статутного фонду Позивача майно, серед якого, як зазначає Позивач, також передано і спірне майно. З моменту передачі майна до статутного фонду Позивача і станом на сьогодні зазначене майно перебуває на балансі Позивача, що підтверджується відповідними інвентаризаційними документами.
13. Надавши оцінку обставинам та матеріалам, суди дійшли висновку, що Позивач набув право власності на спірне майно, яке було передано йому його учасником - ВАТ САТП-2006 у складі цілісного майнового комплексу при утворенні Позивача.
14. Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на час передачі ВАТ САТП-2006 до статутного фонду Позивача майна) визначено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
15. Дійшовши висновку про належність спірного майна на праві власності Позивачу, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином всіх зібраних у справі доказів.
Відповідно до протоколу від 06.06.1999 позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ САТП-2006 постановлено прийняти участь в організації та створенні ТОВ фірми САТП-2006 з відчуженням "цілісного майна" балансовою вартістю на суму до 1 244 479,00 грн, згідно списків, доданих до протоколу. Проте, Позивач не надав суду зазначених списків, вони відсутні в матеріалах справи, а, отже, суди не встановили яке саме "цілісне майно", яке зазначено у вказаних в протоколі списках, було відчужено за рішенням зборів ВАТ САТП-2006.
Зведена відомість переданого майна у статутний фонд Позивача (а.с. 52, т.с. 1), до переліку переданого майна якої внесено, в т.ч. А.П.Б., Головний корпус, К.П.П., а також трансформатори ТС-400, електричне обладнання, не може вважатися такими списками чи додатком до протоколу зборів ВАТ САТП-2006 від 06.06.1999, оскільки містить посилання на документи, датовані пізніше - протокол правління №11 від 01.12.2001 та наказ №20 від 01.12.2001. Названі протокол та наказ також Позивачем не надані суду і в матеріалах справи відсутні.
Водночас, в матеріалах справи міститься протокол спостережної ради ВАТ САТП-2006 від 15.11.2001 про продаж трьох об`єктів нерухомості: АБК, головний корпус та КПП, які одночасно зазначені у зведеній відомості, як об`єкти, що передані в статутний фонд Позивача.
При цьому, Позивач не заперечує правомірності продажу власником - ВАТ САТП-2006 трьох названих вище об`єктів нерухомості згідно з договором від 11.12.2001.
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зазначені суперечності в документах, наданих Позивачем в обґрунтування позовних вимог, належним чином не досліджені судами під час розгляду справи і їм оцінка не надавалася.
Суди не встановили, якими саме документами підтверджується перелік майна, щодо якого ВАТ САТП-2006 прийняло рішення про передачу до статутного фонду Позивача, а також, яке саме майно було передано згідно з прийнятим засновником рішенням.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76-79, 86 ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.
Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.
Отже, тягар доказування обставин, на які посилається Позивач, в силу вимог статті 74 ГПК України лежить на цій стороні, а тому саме Позивач повинен довести належними і допустимими доказами, що він є власником спірного майна, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи враховано не було.
Зазначені вище обставини судами попередніх інстанцій під час розгляду справи належним чином не досліджені, проте, є важливими для підтвердження факту виникнення у Позивача права власності на спірне майно. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги, наведені в пункті 8 постанови визнаються Судом обґрунтованими.
16. Відповідно до договору купівлі-продажу від 11.12.2001 ВАТ САТП-2006, представником якого на підставі доручення виступав Позивач - ТОВ фірма САТП-2006, продав ТОВ "Агропром" 89/100 частин майнового комплексу, який розташовано в АДРЕСА_1 (змінено на сьогодні АДРЕСА_1), а саме: будівлі - АБП головний корпус з переходом літ "А-1", "А-3", КПП літ "Б-1", загальною площею 4289,20 м2, які входять до складу нежитлових будівель: "А-1", "А-3", "Г-2", "Г-1", "Д-1", "Б-1", "В-1", "Ж-1", " 3-1 ", загальна площа яких складає 5727,80 м2.
16.1. За договором купівлі-продажу від 24.09.2010 ТОВ "Агропром" продало вказані 89/100 частин майнового комплексу ОСОБА_1 (будівлі адміністративно-виробничого комплексу, площею 4283,80 м2, будівлі контрольно-пропускного пункту, загальною площею 46,30 м2, будівлі льоху, огорожі. Будівлі адміністративно-виробничого комплексу, загальною площею 4283,80 м2, позначені літерами "А-З", "А 1-2", "А 2-1"; будівлі контрольно-пропускного пункту, загальною площею 46,30 м2, позначена літерою "В"; огорожа позначена за №1-3).
16.2. Між ОСОБА_1 та Відповідачем 19.11.2010 укладено договір, за яким, у зв`язку зі створенням Відповідача, ОСОБА_1, як частку своєї долі, передала до статутного капіталу Відповідача права власності на майновий комплекс, загальною площею 4330,10 м2, що складається із: будівель адміністративно-виробничого комплексу, площею 4283,80 м2, будівлі контрольно-пропускного пункту, загальною площею 46,30 м2, будівлі льох, огорожі. Будівлю адміністративно-виробничого комплексу, загальною площею 4283,80 м2, позначені літерами "А-З", "А 1-2", "А 2-1"; будівлі контрольно-пропускного пункту, загальною площею 46,30 м2, позначена літерою "В"; огорожа позначена за №1-3.
16.3. Таким чином, як встановлено попередніми судовими інстанціями, Відповідач є власником зазначеного вище нерухомого майна. При цьому, Відповідач стверджує, що є власником і спірного майна, оскільки ТОВ "Агропром" за договором від 11.12.2001 придбав у Позивача 89/100 частин майнового комплексу, у тому числі і спірне майно.
17. Під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що за зазначеними вище договорами передавалася визначена частина майнового комплексу і до складу наведеного майна не було внесено спірне майно, яке забезпечує електропостачання цих будівель, а тому суди дійшли висновку, що спірне майно не було придбане Відповідачем як складова майнового комплексу, володільцем якого є Відповідач за договором 19.11.2010.