ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/3028/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожспецсплав"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019 (головуючий суддя - Іванов О.Г., судді: Дармін М.О., Антонік С.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожспецсплав"
до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
про стягнення штрафних санкцій та 3% річних
за участю:
від позивача: Мудра І.А. (адвокат)
від відповідача: Переяславська М.В. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожспецсплав" (далі - позивач), звернувшись в суд з позовом з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі - відповідач) 6 590 016, 40 грн. штрафних санкцій за договором поставки №719/2016-Н/1603311 від 01.06.2016, з яких 6 226 626, 28 грн. - штраф та 363 390, 12 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов вищезазначеного договору в частині здійснення своєчасної оплати за товар.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 (суддя Васильєв О.Ю.) позов задоволено повністю.
Суд першої інстанції встановив порушення відповідачем умов договору щодо термінів оплати товару, відхиливши доводи відповідача стосовно неможливості своєчасної оплати отриманого ним товару внаслідок зволікання позивача з наданням документів, що стосуються товару, оскільки навіть відсутність таких документів взагалі не впливає на можливість оплати отриманого товару, характеристики, кількість, вартість та умови оплати якого погоджені сторонами у договорі та специфікаціях до нього.
Оскарженою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019 вказане рішення скасовано і прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто 201 583,79 грн. - 3% річних, в решті позовних вимог відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняту у справі постанову, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, судові витрати за подання касаційної скарги покласти на відповідача. Ці вимоги мотивовано порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з неповним з`ясуванням умов укладеного між сторонами договору, що мало наслідком прийняття помилкового рішення, котре не відповідає правовим позиціям Верховного Суду та Верховного Суду України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувані судові рішення, як законні та такі, що відповідають обставинам справи, залишити без змін.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи оскаржувану постанову, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що 01.06.2016 між Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорожспецсплав" (постачальник) було укладено договір поставки №719/2016-Н/1603311, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцеві дослідну партію продукції коксохімічного виробництва (товар) відповідно до сортаменту, якості, термінам, в обсязі, за цінами і на умовах, передбачених в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався оплатити та прийняти товар на умовах, передбачених цим договором.
Спір у даній справі виник з підстав невчасної оплати відповідачем вартості отриманого у період з 16.07.2016 до 04.06.2017 товару.
Як встановлено судом апеляційної інстанції пунктом 7.4. договору передбачено, що за повну або часткову відмову від оплати товару, узгодженого в специфікації (додатку) до цього договору, або не вибірку товару зі складу постачальника у строк, встановлений у специфікації (додатку) до цього договору, покупець зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості товару, від якого він відмовився (не сплатив) або не вибрав в установлений цим договором строк (т.1, а.с.53-60).
Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд свої висновки мотивував тим, що за змістом пункту 7.4 Договору таку умову стягнення штрафу, як повна або часткова відмова від оплати товару, узгодженого в специфікації (Додатку) до цього Договору, не можна ототожнювати із штрафною санкцією за порушення термінів оплати товару, оскільки за умовами Договору стягнення штрафу можливо лише у випадку "відмови від оплати товару". Стягнення штрафу за "несвоєчасну оплату товару" або "відмову від оплати товару у строк, встановлений Договором (специфікацією)", Договором не передбачений.
Враховуючи, що в частині рахунків, наданих самим позивачем відповідачеві для проведення останнім оплати, були виявлені недоліки, то суд задовольнив вимоги про стягнення 3% річних частково в межах доведених вимог, враховуючи умови пунктів 3.1, 3.4 Договору та положення статті 666 Цивільного кодексу України.
Підстави для скасування вказаної постанови відсутні з огляду на таке.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Таким чином як вірно вказав суд апеляційної інстанції, відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд з аналізу змісту пункту 7.4 договору дійшов підставного та обґрунтованого висновку, що його умови не можуть бути підставою для стягнення з відповідача 10% штрафу за прострочення строків оплати вартості товару, оскільки умови цього пункту передбачають відповідальність покупця у вигляді нарахування 10% штрафу від вартості товару, від якого він відмовився (не сплатив) або не вибрав в установлений цим договором строк у разі саме повної або часткової відмови від оплати товару або не вибірки товару зі складу постачальника у строк, встановлений у специфікації (додатку) до цього договору.
Так, як встановлено судами, за змістом наведеного пункту, за повну або часткову відмову від оплати товару, узгодженого в специфікації (додатку) до цього договору, або не вибірку товару зі складу постачальника у строк, встановлений у специфікації (додатку) до цього договору, покупець зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості товару, від якого він відмовився (не сплатив) або не вибрав в установлений цим договором строк.