ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 501/1703/16-ц
Провадження № 14-138цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Юг" (далі - ТОВ "Мед-Сервіс Юг"),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 листопада 2016 року у складі судді Максимович Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Плавич Н. Д.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "Мед-Сервіс Юг" про зобовʼязання звільнити приміщення і
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила зобовʼязати ТОВ "Мед-Сервіс Юг" звільнити вбудоване нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вимоги обґрунтовувала тим, що вона як іпотекодержатель вказаного нерухомого майна не надавала згоди на укладення договору оренди цього майна, проте останній був укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Мед-Сервіс Юг", відтак цей договір є нікчемним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ТОВ "Мед-Сервіс Юг" звільнити вбудоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди іпотекодавцю ОСОБА_2 на передачу в оренду приміщення, яке є предметом іпотеки, у зв`язку з чим договір оренди, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Мед-Сервіс Юг", відповідно до Закону України від 05 червня 2003 року № 898-ІV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-ІV) є недійсним. Наявні правові підстави для зобов`язання ТОВ "Мед-Сервіс Юг" звільнити приміщення, оскільки такі дії порушують права ОСОБА_1 як іпотекодержателя.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 листопада 2016 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що суд повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, дотримався норм процесуального права та на підставі належних та допустимих доказів обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, які правильно розглянуті в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся зкасаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що договір оренди вказаного вище приміщення укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ "Мед-Сервіс Юг", тобто між суб`єктами господарської діяльності, а тому справа підлягала розгляду в порядку господарського судочинства.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 13 лютого 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами установлено, що 23 січня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11110478000, за яким останній отримав у строкове платне користування 108 583 швейцарських франків, що еквівалентно 438 268 грн 79 коп.
23 січня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за яким останній як власник майна передав в іпотеку нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Пунктом 1.2 цього договору сторони погодили, що іпотекою забезпечується у повному обсязі виконання усіх грошових зобовʼязань ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту № 11110478000 від 23 січня 2007 року.
12 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", яке є правонаступником АКІБ "УкрСиббанк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект") укладено договір факторингу, за яким ПАТ "УкрСиббанк" передало у власність ТОВ "Кей-Колект" право грошової вимоги за договором № 11110478000 від 23 січня 2007 року.
31 січня 2015 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ "Мед-Сервіс Юг" укладено договір оренди № 7, за яким товариство прийняло у платне тимчасове володіння і користування зазначене вбудоване нежитлове приміщення.
27 січня 2016 року ТОВ "Кей-Колект" згідно договору відступлення права вимоги відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" (далі - ТОВ "Арма Факторинг") право грошової вимоги за договором № 11110478000 від 23 січня 2007 року, яке цього ж дня за договором відступлення права вимоги відступило право грошової вимоги ОСОБА_1 . Тобто позивачка стала іпотекодержателем вбудованого нежитлового приміщення.
Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Як доступ до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції").
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.