Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа №398/665/17
провадження № 51-9227км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,
прокурора Опанасюка О.В.,
засудженого ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
представників потерпілих Стахєєва О.О., Фогеля В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201512030001058, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України уродженця та жителя АДРЕСА_2, зареєстрованого у АДРЕСА_3 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 28 грудня 2015 року приблизно о 16:00, керуючи автомобілем ЗАЗ DAEWOO Lanos, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в умовах недостатньої видимості, а саме у вечірніх сутінках, на 31 км. +700 м. автодороги Знам`янка-Луганськ-Ізварино на території Олександрійського району Кіровоградської області, в напрямку від м. Дніпро в бік м. Києва, порушив вимоги п.п. 1.2, 1.5, 2.3 б) та д), 10.1, 14.2 в) та 14.6 г) Правил дорожнього руху України не впевнившись в безпечності маневру, здійснив обгін невстановленого автомобіля, який рухався у попутному напрямку, при цьому виїхав на смугу зустрічного руху та продовжив рух по смузі зустрічного руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "NISSAN X-TRAIL", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався по своїй смузі руху, тобто у зустрічному для ОСОБА_1 напрямку.
В результаті зіткнення транспортних засобів пасажир автомобіля ЗАЗ "DAEWOO Lanos" ОСОБА_2, отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, а водій автомобіля "NISSAN X-TRAIL" ОСОБА_3, та пасажир цього автомобіля ОСОБА_4, отримали легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 липня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Зазначає про недоведеність вини засудженого у вчиненні злочину та винність іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди. На думку потерпілого, через неповноту судового розгляду суд не з`ясував дійсні обставини, не звернув увагу на протиріччя, які містяться у досліджених доказах. Суд необґрунтовано відмовив стороні захисту в призначенні судової-автотехнічної експертизи. Апеляційний суд, в свою чергу, не виправив допущених судом першої інстанції порушень і лише формально дав оцінку доводам сторони захисту, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 представник потерпілого ОСОБА_3 . - адвокат Стахєєв О.О. просить залишити її без задоволення як безпідставну. У поясненнях на касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 засуджений ОСОБА_1 та його захисник Гошко В.І. підтримали подану скаргу потерпілого ОСОБА_2 .
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2, його представник - адвокат Фогель В.В. та засуджений підтримали подану касаційну скаргу, прокурор та представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат Стахєєв О.О. заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга потерпілого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.
Доводи потерпілого щодо неповноти судового розгляду, а також його незгода з оцінкою доказів, яка надана судами, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що зводиться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.