Постанова
11 червня 2019 року
м. Київ
справа № 1326/9076/12
провадження № 51-2835 ск19
Суддя Верховного Суду Святська О.В., розглянувши касаційну скаргу адвоката Багрія Олега Любомировича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 березня 2019 року,
встановив:
Вироком Франківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 215 КК України (в редакції 1960 року) та призначено йому покарання 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Відповідно до ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності.
На відшкодування матеріальної та моральної шкоди ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7273,85 грн. та 300 000 грн. відповідно; на користь ОСОБА_3 - 1108, 74 грн та 500 000 грн відповідно.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 березня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі адвокат Багрій О.Л. порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 387 КПК України (в редакції 1960 року) зміст касаційної скарги має відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 цього Кодексу, відповідно до яких у скарзі повинна міститися вказівка на те, в чому полягає незаконність оскаржуваного судового рішення та доводи на її обґрунтування. Вказівка про незаконність оскаржуваного судового рішення має зазначатись із урахуванням підстав для скасування або зміни судових рішень, вказаних у ч. 1 ст. 398 КПК України (в редакції 1960 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (в редакції 1960 року), підставами для скасування або зміни в касаційному порядку судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, крім постановлених апеляційним судом як судом першої інстанції, можуть бути істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.