Постанова
Іменем України
10 червня 2019 року
м. Київ
справа № 488/3314/16-ц
провадження № 61-29301св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство виробничий комплекс газотурбобування "Зоря"-"Машпроект",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" про стягнення середньої заробітної плати та моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 16 листопада 2016 року у складі судді Лазаревої Г. М. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 23 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Лівінського І. В., Данилової О. О., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, та просив стягнути з Державного підприємства виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (далі - ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект")на його користь середній заробіток в сумі 65 620 грн та 60 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, щопід час роботи в ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" з 04 квітня 2014 року його було направлено для проходження військової служби за призовом під час часткової мобілізації, оголошену указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію". З 25 березня 2015 року він був зарахований в розпорядження командира військової частини № 3012 Національної гвардії України. З часу зарахування в розпорядження командира військової частини № 3012 по час звернення до суду з цим позовом невирішене питання про звільнення з військової служби, що пов`язано з кримінальним провадженням щодо нього через нез`явлення на службу без поважних причин. З квітня 2014 року по квітень 2015 року відповідач нараховував та сплачував йому середній заробіток. В квітні-травні місяці 2015 року він звертався в усній формі до посадових осіб відділу кадрів ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" щодо сплати середнього заробітку, однак отримав усні відповіді про те, що середній заробіток сплачується мобілізованим лише один рік. Крім того на його звернення ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" повідомило, що середня заробітна плата не може йому виплачуватися, так як неможливо підтвердити факт несення ним військової служби. У зв`язку з цим він просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із середньої заробітної плати в розмірі 65 620 грн. Крім того зазначив, що невиплатою середнього заробітку йому завдано моральної шкоди яка полягає у душевних стражданнях, оскільки в результаті невиплати середнього заробітку змінився його звичайний спосіб життя і для його відновлення до попереднього потрібні значні зусилля та тривалий час. Через нервові переживання нього загострилася хронічна хвороба, яка ускладнила його життя через необхідність постійного звернення до лікарів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Корабельний районний суд міста Миколаєва рішенням від 16 листопада 2016 року відмовив в задоволенні позову.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_1 з грудня 2014 року не перебуває у військовій частині за місцем проходження військової служби та не виконує державні обов`язки, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період з квітня 2015 року. У зв`язку з відсутністю порушень відповідачем вимог трудового законодавства не підлягає відшкодуванню і моральна шкода.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд Миколаївської області рішенням від 23 лютого 2017 року змінив рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 16 листопада 2016 року в частині розподілу судових витрат. Стягнув з ОСОБА_1 1 157,52 грн судового збору в дохід держави. В іншій частині рішення залишив без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції в цілому повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, однак місцевий суд не врахував того, що позивачем не сплачено судовий збір за вимоги про відшкодування моральної шкоди та не здійснив розподіл цих витрат. Також суд апеляційної інстанції вирішив питання про розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 16 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 23 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами встановлено обставини справи виключно на доказах, наданих стороною відповідача, які не стосуються предмета спору у цій справі, при цьому проігноровано доводи наведені в його запереченнях. Обставини, встановлені судами щодо не проходження позивачем військової служби, не відповідають дійсності та ґрунтуються на припущеннях. Судами неправильно застосовано статтю 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Касаційна скарга також містить доводи про порушення строків розгляду цієї справи.
У листопаді 2017 року ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило її відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 2014 року не перебуває у військовій частині за місцем проходження військової служби та не виконує обов`язки, передбачені частиною першою статті 119 КЗпП України. Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у зв`язку з відкриттям кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого статтею 407 Кримінального Кодексу України (далі - КК України), ОСОБА_1 не має права на звільнення на підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 "Про часткову мобілізацію", оскільки не вислужив встановленого строку проходження військової служби за призовом по мобілізації. Аргументи позивача про те, що на нього не поширюються положення нормативно-правових актів, на які посилалися суди, є безпідставними та необґрунтованими. Судами не встановлювались обставини щодо законності/незаконності відмови військової частини від звільнення позивача, адже предметом спору у цій справі не є його звільнення з військової служби. При цьому судами перевірявся факт перебування позивача на військовій службі для встановлення правомірності дій відповідача щодо відмови здійснювати виплату середнього заробітку ОСОБА_1 в період, коли він не виконує військовий обов`язок та не перебуває на військовій службі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 травня 2018 року справу 488/3314/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 грудня 2013 року ОСОБА_1 прийнято на роботу у ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" на посаду інженера-технолога цеха № 35.
Наказом військового комісара Корабельного районного військового комісаріату від 04 квітня 2014 року № 16 ОСОБА_1 призвано для проходження військової служби за мобілізацією.
Наказом командира військової частини 3012 від 04 квітня 2014 року № 69 ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та на фінансове забезпечення.
Під час проходження служби ОСОБА_1 було надано звільнення (вихідні дні для вирішення соціально-побутових проблем) з 07 по 17 грудня 2014 року. Однак, в передбачений строк ОСОБА_1 до розташування військової частини не прибув.
22 грудня 2014 року позивача виключено з усіх видів забезпечення наказом командира військової частини 3012 № 72, а з 25 березня 2015 року зараховано в розпорядження командира військової частини 3012 наказом № 73.
Як встановлено з обвинувального акта, 29 грудня 2014 року військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України внесено до ЄРДР провадження № 42014161010000451 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 407 Кримінального Кодексу України, за фактом невчасного з`явлення ОСОБА_1 на службу зі звільнення (вихідних днів для вирішення соціально-побутових проблем) до військового формування без поважних причин тривалістю понад один місяць в грудні 2014 року, яке 07 квітня 2015 року виведено в окреме кримінальне провадження № 42015161010002649.
На час вирішення цього спору в судах попередніх інстанцій справа № 521/6347/16-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених частинами третьою, четвертою статті 407 КК України перебувала на розгляді в Малиновському районному суді місті Одеса, рішення по справі не було прийнято.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права