Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 305/1076/15-ц
провадження № 61-18481св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа: ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2016 року у складі судді Гримута В. І. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 19 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Мацунича М. В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про розірвання мирової угоди.
Позов мотивовано тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 листопада 1997 року після смерті її батька - ОСОБА_4 , вона стала власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, з прилеглими до нього надвірними спорудами. Також вона є власником земельної ділянки площею 0,077 га, на якій побудований вищевказаний житловий будинок. 29 жовтня 2004 року її мати - ОСОБА_5, подарувала відповідачу ОСОБА_2 свою 1/2 частку будинку. Однак, між нею і сім`єю ОСОБА_2 не склалися ні родинні, ні добросусідські відносини. Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2010 року у справі № 2-790/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2, про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та визначення порядку користування майном затверджено мирову угоду. Однак, виконати мирову угоду вона не в змозі, оскільки цьому перешкоджає існування на земельній ділянці господарських споруд,співвласником яких є відповідач (частина із них побудовані з порушенням будівельних та санітарно-епідеміологічних норм та правил, інша частина - самовільно побудовані відповідачем), відповідач чинить перешкоди у виконанні умов мирової угоди та взагалі не допускає її на земельну ділянку, яка їй належить на праві власності, та до належної на праві власності частини будинку. Згідно з вимогами частини п`ятої статті 175 ЦПК України суд не мав права визнавати таку мирову угоду, оскільки вона суперечить закону, порушує її права та інтереси.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила розірвати мирову угоду від 20 вересня 2010 року у справі № 2-790/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2, про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та визначення користування майном.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем його прав, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними і задоволенню не підлягають. Крім того, посилання позивача на те, що відповідач та його родичі чинять їй перешкоди у виконанні умов мирової угоди та взагалі не допускають її на земельну ділянку, не є підставою для розірвання мирової угоди, оскільки у разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 19 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її доводи
У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що відповідач не виконав мирову угоду від 20 вересня 2010 року у справі № 2-790/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2, про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та визначення порядку користування майном. На підставі вимог частини п`ятої статті 175 ЦПК України суд не мав права визнавати мирову угоду, оскільки вона суперечить чинному законодавству України та порушує її права. Під час судового засідання позивачем заявлено клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи. Разом з тим, суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_2, в яких він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
27 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій установлено, що ухвалою Рахівського районного суду від 20 вересня 2010 року у справі № 2-790/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2, про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визначення користування майном було визнано мирову угоду, укладену між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка представляла інтереси свого неповнолітнього сина ОСОБА_2, про розподіл в натурі житлового будинку АДРЕСА_1, власниками якого сторони є в рівних долях (т. 1 а.с. 9, 10).
Згідно з мировою угодою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовилися, яка житлова площа буде належати кожному з них, які конкретно роботи кожен з них повинен виконати для облаштування ізольованих входів у їхні квартири. Зокрема, за умовами мирової угоди за позивачем ОСОБА_1 визначено в натурі 1/2 частку із спільного часткового майна житлового будинку, виділено у користування, володіння та розпорядження квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 зобов`язувалася не заперечувати щодо користування ОСОБА_3 реконструйованими нею приміщеннями №№ 2-3 розміром 13.3 кв. м та 4.42 кв. м мансардного поверху будинку за власні кошти добудувати суміщений санвузол приміщення № 8 площею 4.2 кв. м та веранду приміщення № 9 11.23 кв. м, протягом тридцяти днів, тобто до 20 жовтня 2010 року, відшкодувати відповідачу грошову суму у розмірі 5 935 грн 70 коп., як грошову компенсацію, надавати відповідачу право вільного та безперешкодного доступу (підходу, під`їзду) до належної йому частини житлового будинку. Третя особа ОСОБА_3, як законний представник неповнолітнього ОСОБА_2, визнає умови мирової угоди, згідно з якою у її володінні, користуванні та розпорядженні залишаються житлові та нежитлові приміщення будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_3 зобов`язувалася за власні кошти добудувати суміщений санвузол приміщення № 12 площею 4.2 кв. м та тамбур приміщення № 13 2.62 кв. м.