ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2019 року
Київ
справа №524/8023/16-а
адміністративне провадження №К/9901/15515/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових сум при звільненні, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21.12.2016, прийняту у складі судді Нестеренка С.Г., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, постановлену у складі колегії суддів: П`янової Я.В. (головуючий), Зеленського В.В., Чалого І.С.
І. Суть спору
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області з позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука, у якому просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 31.10.2013 по 15.10.2016 в сумі 179299 грн 15 коп.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час його звільнення у жовтні 2013 року виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м.Кременчука розрахунок по заробітній платі відповідачем було проведено не в повному обсязі, а тому відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати розрахункових сум при звільненні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді завідуючого відділом архітектури та будівництва з 11.01.2011 по 31.10.2013.
4. У 2011-2012 році позивач отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".
5. У 2014 році позивач звернувся до Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області з позовами до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2011 - 2012 роки.
6. Постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 07.04.2014 у справі № 524/2527/14-а позов ОСОБА_1 задоволено.
7. Зобов`язано виконавчий комітет Автозаводської районної ради м.Кременчука обчислити та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати за 2011 рік, з урахуванням виплачених сум.
8. На виконання рішення суду виконавчий комітет Автозаводської районної ради м.Кременчука нарахував та виплатив ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2011 рік у розмірі 829 грн 77 коп.
9. Також, постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 28.05.2014 у справі № 524/2529/14-а задоволено позов ОСОБА_1
10. Визнано незаконними дії виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2012 році не в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі за 2010-2013 роки, а в розмірі посадового окладу.
11. Зобов`язано виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2012 рік, з урахуванням виплаченої суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2012 рік.
12. На виконання постанови виконавчий комітет Автозаводської районної ради м.Кременчука нарахував ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 1644 грн 41 коп., які виплатив лише 12.04.2017.
13. Посилаючись на несвоєчасну виплату позивачеві колишнім роботодавцем - виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м.Кременчука, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, що призвело до недоотримання позивачем усіх належних йому сум розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
14. Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області постановою від 21.12.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, у задоволенні позову відмовив.
15. Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що передумови для настання відповідальності роботодавця відсутні, оскільки роботодавець не міг знати про те, що не визначалось нормативними актами, а було визначено судом через значний час після звільнення працівника. Суд вказав, що за відсутності вини роботодавця в контексті статей 116-117 КЗпП України, коли сам спір виник через декілька років після звільнення робітника, застосовувати вказані правові норми в цьому випадку неможливо.
IV. Касаційне оскарження
16. У касаційні скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
17. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішеннями Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.04.2014 та 28.05.2014 (справи №№ 524/2529/14-а, 524/2527/14-а відповідно) зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачеві матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2011-2012 роки в розмірі середньомісячної заробітної плати з урахуванням виплачених сум.
18. Вважає, що вказаними судовими рішеннями встановлено обставини незаконності дій виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука в частині виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в меншому розмірі ніж мало бути, чим підтверджено факт невиплати усіх сум заробітної плати на дату звільнення.
19. У результаті незаконних дій відповідача, остаточну виплату належних позивачеві сум проведено лише 12.04.2017.
20. З огляду на викладене, з посиланням на статті 116, 117 КЗпП України позивач стверджує, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за весь час затримки.
21. Відповідач заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надав.
V. Нормативне врегулювання
22. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
23. Згідно положень статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
24. Якщо виник спір про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
25. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).
26. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
27. Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
28. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
29. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (частина друга статт 117 КЗпП).
30. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
31. Отже, у разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.