ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
11 червня 2019 року
справа №826/8325/16
адміністративне провадження №К/9901/41941/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року у складі суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., Качура І.А.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у складі суддів Літвіної Н.М., Ганечко О.М., Коротких А.Ю.
у справі № 826/8325/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппісан"
до Державної фіскальної служби України
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В :
1 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеппісан" (далі Товариство, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії ДФС України щодо не розгляду звернення Товариства, визнати протиправними дії ДФС України по незабезпеченню автоматичного збільшення, на підставі зареєстрованих податкових накладних, суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зобов`язати ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії ДФС України щодо пересилання звернення Товариства від 2 грудня 2015 року №10/2015 до ГУ ДФС у м. Києві, визнано протиправною бездіяльність ДФС України по незабезпеченню автоматичного збільшення на підставі зареєстрованих податкових накладних №1630 №51376 від 30 червня 2015 року суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зобов`язано ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що неприведення даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість у відповідність з показниками податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року порушує права позивача, зокрема, право мирно володіти своїм майном та не узгоджується з закріпленими в Україні, як у правовій державі, принципами юридичної визначеності та законних (легітимних) очікувань.
У вересні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство повторює доводи, викладені у позові та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 8 серпня 2015 року Товариством подано податкову декларацію за липень 2015 року № 9174096348, в якій відображено в податковому кредиті рядок 10.1 колонка Б - придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою сумою 1248149 гривень.
До податкового кредиту включено суми податку, зазначені в податкових накладних №1630 від 30 червня 2015 року, яку виписано ТОВ "Будтрадиції" на суму 7368047,69 грн, в тому числі ПДВ 1228007,95 грн, та № 51376 від 30 червня 2015 року, яку виписано ТОВ "Центр сертифікації ключів "Україна" на суму 36,00 грн, в тому числі ПДВ 6,00 грн. Вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Проте податковим органом реєстраційну суму ліміту у системі електронного адміністрування податку на додану вартість не збільшено.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.