ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
11 червня 2019 року
справа №826/9395/16
адміністративне провадження №К/9901/41659/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів Ганечко О.М., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.
у справі № 826/9395/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування санкцій,
У С Т А Н О В И В :
21 червня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими нараховано податок з доходів фізичних осіб та нараховано до сплати військовий збір, вимогу про сплату боргу з єдиного соціального внеску та рішення про застосування санкцій за донарахування фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем в ході розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх витрат в розмірі 134733,82 грн.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та постановив нову постанову, якою задовольнив позовні вимоги, скасував податкові повідомлення-рішення № 002041360 та № 002061360 від 6 червня 2016 року, визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу № Ф-38У від 6 червня 2016 року та рішення № 002081306 від 6 червня 2016 року. Колегією суддів встановлено, що позивачем на підтвердження витрат пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності надано усі документи, які підтверджують понесені витрати на суму 134733,82 грн, а саме книгу обліку доходів і витрат та копії квитанцій, які підтверджують такі витрати у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про неподання позивачем первинних документів на підтвердження понесених витрат при здійсненні господарської діяльності є безпідставними.
У липні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цього суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, рішення суду апеляційної інстанції прийнятим з повним та всебічним встановленням обставин справи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт №4873/26-58-13-06-17-НОМЕР_1 від 23 травня 2016 року.
Висновками акта перевірки встановлено:
- неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, недекларування доходу та несплата податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік, чим порушено статтю 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139. статтю 164, пункт 177.4 статті 177 пункт 49.1, підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 16.1.3 пункту 16.1, пункт 179.1 статті 179 Податкового кодексу України;
- недекларування суми військового збору та несплата військового збору за 2015 рік, чим порушено пункт 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України;
- неподання до податкового органу податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті найманим працівникам заробітної плати, чим порушено пункт 49.2, підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункт 51.1 статті 51, пункт 164.6 статті 164, статті 167, підпункт 168.1.1, підпункт 168.1.4 статті 168, статтю 169, пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України;
- не подано до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік, не нараховано та не сплачено до бюджету єдиний соціальний внесок на суму 20586,63 грн за період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, чим порушено підпункт 1, підпункт 4 пункт 2 статті 6 пункт 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування";
- не проведення через реєстратори розрахункових операцій продаж продукції на суму 11129,65 грн, чим порушено пункт 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
На підставі висновків акта перевірки прийнято, зокрема:
- податкове повідомлення - рішення №0002041306 від 6 червня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням у розмірі 8 728,70 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2352,18 грн;
- рішення №0002081306 від 6 червня 2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1199,33 грн;