ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду
Ситнік О. М.
10 квітня 2019року
м. Київ
у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна-Рені» (далі - ТОВ «Лагуна-Рені»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Компанія «Бівен Інвестментс ЛТД» (далі - Компанія), Ренійська районна державна адміністрація Одеської області, про поновлення на роботі та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ТОВ «Лагуна-Рені» на заочне рішення Ренійського районного суду Одеської області від 01 грудня 2017 року у складі судді Сорокіна К. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів Таварткіладзе О. М., Калараша А. А., Заїкіна А. П.
Заочним рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 01 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Лагуна-Рені» з 10 березня 2017 року та поновлено її на цій посаді з 10 березня 2017 року. Зобов`язано Ренійську РДА скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про зміну керівника юридичної особи, зміну складу підписантів відносно ТОВ «Лагуна-Рені», зроблений юридичним департаментом Одеської міської ради.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою звільнення з 10 березня 2017 року ОСОБА_1 з ініціативи власника або уповноваженого ним органу був протокол № 01-03/2017 загальних зборів учасників ТОВ «Лагуна-Рені» від 28 березня 2017 року, тобто після звільнення позивачки і без зазначення підстав для розірвання трудового договору; рішення Компанії про звільнення позивачки, яке викладено у протоколі зборів ради директорів Компанії від 09 березня 2017 року, не пройшло процедуру легалізації, відтак відсутні підстави, що звільнення відбулося відповідно до чинного законодавства України.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2018 року заочне рішення Ренійського районного суду Одеської області від 01 грудня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що судове рішення є законним та обґрунтованим. Позовні вимоги в частині зобов`язання Ренійську РДА вчинити певні дії є похідними від вимог про визнання звільнення позивачки незаконним, відтак відсутні підстави для їх розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За наслідками розгляду 10 квітня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду зазначеної справи касаційну скаргу ТОВ «Лагуна-Рені» задоволено частково, заочне рішення Ренійського районного суду Одеської області від 01 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.
При цьому Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.
З таким висновком не погоджуюся та висловлюю окрему думку відповідно до статті 35 ЦПК України.
У поданому позові, пред`явленому до ТОВ «Лагуна-Рені», ОСОБА_1 просила:
- визнати незаконним звільнення її з посади директора ТОВ «Лагуна-Рені» з 10 березня 2017 року та поновити її на цій посаді з 10 березня 2017 року;
- зобов`язати Ренійську РДА скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про зміну керівника юридичної особи, зміну складу підписантів відносно ТОВ «Лагуна-Рені», зроблений юридичним департаментом Одеської міської ради.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Вважаю, що вказаний спір має розглядатися за правилами цивільної юрисдикції.
Суди установили, що з 01 серпня 2013 року ОСОБА_1 перебувала на посаді директора ТОВ «Лагуна-Рені», засновником якого є Компанія. З 10 березня 2017 року позивачку звільнено з роботи на підставі протоколу № 01-03/2017 загальних зборів учасників ТОВ «Лагуна-Рені» від 28 березня 2017 року.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивачка вказувала, що у квітні 2017 року при моніторингу даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нею виявлено інформацію про те, що з 10 березня 2017 року керівником товариства значиться ОСОБА_2 , відтак звернулася з цивільним позовом до ТОВ «Лагуна-Рені» про визнання незаконним звільнення її з посади директора товариства з 10 березня 2017 року та поновлення на цій посаді з 10 березня 2017 року; зобов`язання Ренійську РДА скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про зміну керівника юридичної особи, зміну складу підписантів відносно ТОВ «Лагуна-Рені», зроблений юридичним департаментом Одеської міської ради.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 15 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічну норму закріплено й у частині першій статті 19 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, у якій визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
За положеннями статті 1 ГПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 зазначеного Кодексу господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
У частині другій Перейти до повного тексту