У Х В А Л А
06 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 924/174/18
Провадження № 12-82гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаКібенко О. Р.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупова Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи№ 924/174/18
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького (далі - Відділ)
до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (далі - Міськрада)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України, Кабінету Міністрів України,
за участю заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України,
про визнання незаконними та скасування рішення,
за касаційною скаргою Міськради
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 листопада 2018 року
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 березня 2019 року,
У С Т А Н О В И Л А:
13 березня 2018 року Відділ звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Міськради про визнання незаконним та скасування рішення 23 сесії Міськради в частині пунктів 5-7, яким територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Міськради надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, які не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, стосовно розташованої в межах вул. Героїв Небесної Сотні, 17 земельної ділянки орієнтовною площею 100000 м2 (10 га), по вул. Героїв Небесної Сотні, 21 земельної ділянки орієнтовною площею 200000 м2 (20 га); по вул. Заїкіна, 95 земельної ділянки орієнтовно площею 600000 м2 (60 га).
Позивач стверджував про незаконність рішення Міськради в оспорюваних частинах, оскільки спірні земельні ділянки є державною власністю та необхідні для використання та постійної діяльності Збройних Сил України.
Господарський суд Хмельницької області рішенням від 22 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 березня 2019 року, позов задовольнив.
Суди послались на те, що дії відповідача щодо надання територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Міськради дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель були передчасними та не могли здійснюватися без з`ясування позиції позивача, з огляду на наявні у останнього акти на право постійного користування земельними ділянками.
15 квітня 2019 року Міськрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування судових рішень попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про господарську юрисдикцію справи, оскільки вважає, що спір підлягав вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 25 квітня 2019 року відкрила касаційне провадження та ухвалою від 29 травня 2019 року на підставі частини шостої статті 302 ГПК України передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судові рішення оскаржуються з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
Згідно із частиною шостою статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Оскільки скаржник оскаржує судові рішення попередніх інстанцій, зокрема, з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
При вирішенні питання щодо призначення справи до розгляду в судовому засіданні Велика Палата Верховного Суду враховує категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників, суспільний інтерес до її розгляду, а також загальну кількість та графік призначення справ, що перебувають на розгляді.
У пункті 96 висновку № 6 від 24 листопада 2004 року Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) "Про справедливий суд у розумні строки та роль судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів" передбачається, що суд повинен, крім випадків, чітко визначених законом, мати можливість вирішувати, яке саме, усне чи письмове, провадження застосовувати. При цьому у пунктах 104 - 105 цього висновку зазначено, що кожна окрема справа потребує "пропорційного" розгляду, тобто в такий спосіб, що дозволяє сторонам досягти справедливості ціною, співмірною з проблемами, що розглядаються, й ціною позову, а також у такий спосіб, що дозволяє суду розглянути інші справи в розумні строки.
КРЄС зазначає, що обмеження повноважень судді щодо вирішення питання, чи слід застосовувати усну або письмову форму провадження, є несумісними з ефективним правосуддям (пункт 106 цього ж висновку).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає, що призначення справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення її учасників відповідатиме принципам ефективного правосуддя.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі "Axen v. Germany", § 28).