У Х В А Л А
06 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 200/16168/17(2-а/200/1186/17)
Провадження № 11-510апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянула матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 200/16168/17 (2-а/200/1186/17) за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Дніпровського міського голови, треті особи: Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство "Міське управління справами" Дніпровської міської ради, про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати:
- розпорядження в. о. міського голови Дніпровської міської ради № 1092-р від 12 вересня 2017 року "Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження міського голови від 15 жовтня 2014 року № 553-р "Про присвоєння адреси незавершеному будівництву по вул. Плеханова ( Бабушкінський район)";
- рішення сесії Дніпровської міської ради VII скликання №80/24 від 20 вересня 2017 року № 80/24 "Про присвоєння адреси незавершеному будівництву багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 ";
- рішення сесії Дніпровської міської ради VII скликання №30/25 від 11 жовтня 2017 року "Про визначення об`єктом права комунальної власності територіальні громади міста Дніпра об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2017 року позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись з указаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 липня 2018 року відкрив касаційне провадження.
Ухвалою від 18 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав справу до Великої Палати Верховного Суду, мотивувавши тим, що позивач оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки в касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Щодо заявленого клопотання відповідача - Дніпровської міської ради про розгляд справи за участю її представника, слід зазначити наступне.
Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Тобто, Велика Палата Верховного Суду в межах поданої касаційної скарги лише перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, при цьому фактичні обставини справи не підлягають з`ясуванню та оцінюванню.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Екбатані проти Швеціїї" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги ст. 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.