ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 717/2052/16-ц
Провадження № 14-632цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4),
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_5
на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року у складі судді Туржанського В. В., ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року у складі судді Лисака І. Н. та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів Лисака І. Н., Владичана А. І., Міцнея В. Ф.
у цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні орендованими земельними ділянками та відшкодування збитків, і
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив: усунути перешкоди у здійсненні права користування орендованими земельними ділянками, які чиняться ОСОБА_5, зобов`язавши його забезпечити вільний доступ до земельних ділянок: кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,87 га та кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,8701 га, які розташовані на території Грушовецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області (далі - Сільрада) та заборонити ОСОБА_5 (або за його наймом іншим особам) проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на вказаних земельних ділянках на період дії договору їх оренди, які укладені 28 травня 2015 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ; стягнути з ОСОБА_5 збитки, завдані самовільним втручанням в господарську діяльність позивача у розмірі 37 627,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність і 28 травня 2015 року уклав з ОСОБА_6 договори оренди земельних ділянок, площею 0,87 га та 0,8701 га, які знаходяться на території Сільради.
Зазначав, що навесні ОСОБА_5 перешкоджав йому у проїзді до орендованих земельних ділянок, тобто вчиняв перешкоди у доступі до належного йому на праві власності нерухомого майна. Такими діями йому завдано збитків, оскільки він не засіяв земельні ділянки, не зміг отримати та зібрати врожай, однак поніс витрати з орендної плати. Від втручання відповідача у господарську діяльність, не отримав доходи, які б він міг отримати в результаті реалізації сої, вирощеної на цих земельних ділянках.
Позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року позов ФОП ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_5 не вчиняти ФОП ОСОБА_4 перешкоди у доступі до земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, та земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 у період дії договорів оренди цих земельних ділянок, укладених 28 травня 2015 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 В іншій частині позовних вимог ФОП ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач вчинив перешкоди у користуванні належними позивачу на праві оренди земельними ділянками. ОСОБА_5 не давав проїзду сільськогосподарської техніки ФОП ОСОБА_4 до цих земельних ділянок. У 2016 році орендовані позивачем земельні ділянки використовувалися Сільськогосподарським кооперативом "Бабинський" (далі - СГК "Бабинський"; Кооператив), а не відповідачем, при цьому підтвердження використання останнім спірних земельних ділянок на даний час та проведення сільськогосподарських робіт на них в майбутньому відсутні. Докази спричинення відповідачем збитків у заявленому ФОП ОСОБА_4 розмірі відсутні.
Також суд першої інстанції вказав, що відповідач діяв як фізична особа, а не директор СГК " Бабинський ".
ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ФОП ОСОБА_4
ФОП ОСОБА_4 також оскаржив до Апеляційного суду Чернівецької області вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про відшкодування збитків.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24 лютого 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків апеляційних скарг.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5 не в повному обсязі виконав вимоги суду в ухвалі про залишення його апеляційної без руху.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2017 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано. Позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_4 26 439,62 грн у рахунок відшкодування завданих втручанням у господарську діяльність збитків. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції вбачав правові підстави для покладення на відповідача майнової відповідальності у вигляді упущеної вигоди, пов`язаної з вирощуванням сої у заявленому ФОП ОСОБА_4 розмірі за перешкоджання ОСОБА_5 проїзду сільськогосподарської техніки до орендованих позивачем земельних ділянок.
Короткий зміст касаційної скарги на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року
У липні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року в частині зобов`язання його не чинити перешкод у доступі ФОП ОСОБА_4 до спірних земельних ділянок на час дії договорів оренди, укладених ФОП ОСОБА_4 з ОСОБА_6 та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року, а провадження у справі закрити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції неправильно обраховано суму судового збору, яка підлягала сплаті за подачу ним апеляційної скарги.
Крім того зазначає, що особою, яка повинна відповідати за вказаним позовом є СГК "Бабинський" у якого з ФОП ОСОБА_4 виникли господарські відносини, у зв`язку із чим згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст касаційної скарги на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2017 року
У липні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2017 року, а провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2017 року
Касаційну скаргу мотивовано тим, що він діяв як посадова особа - директор СГК "Бабинський", оскільки Кооператив користується спірними земельними ділянками, а також і сусідніми земельними ділянками, тому він, як фізична особа, не є тією особою, що повинна відповідати за позовом ФОП ОСОБА_4 у даній справі.
Також зазначав, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано позицію власника вказаних земельних ділянок у спірних правовідносинах, а також не враховано, що позивач не може вважатися їх орендарем, з огляду на те, що акти меж земельних ділянок не підписувалися власниками сусідніх земельних ділянок.
Крім того, зауважив, що визначена апеляційним судом сума збитків (упущеної вигоди) є надуманою, оскільки відсутні докази, що розрахунки, зроблені позивачем є належними. Зазначав, що у ФОП ОСОБА_4 виникли господарські відносини із суб`єктом господарської діяльності СГК "Бабинський", який і повинен відповідати перед позивачем у цьому спорі, а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
ОСОБА_5 наголошував, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без його участі, хоча він повідомляв суд про поважність причин неявки та звертався із клопотаннями про відкладення її розгляду, вказував, що апеляційним судом порушено порядок дослідження нових доказів.
Позиція інших учасників справи
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4. на касаційні скарги, у яких він просить закрити касаційне провадження в частині оскарження ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції, а в частині оскарження судових рішень апеляційного суду залишити їх без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2018 року справу призначено до розгляду, ухвалою від 18 грудня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 грудня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вирішуючи питання юрисдикційності спору, у зв`язку з чим справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
На час звернення до суду та розгляду справи процесуальне законодавство містило критерії розмежування справ за предметною та суб`єктною підсудністю.
Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України у редакції, що діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:
1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;
3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
За положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; тут і далі у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 зазначеного Кодексу господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 12 ГПК України визначено юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів, а також справ у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Суд установив, що ФОП ОСОБА_4 з 28 травня 2015 року орендує земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,87 га та кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,8701 га, належні ОСОБА_6
12 квітня 2016 року ОСОБА_5 перешкоджав проїзду сільськогосподарської техніки ФОП ОСОБА_4 до вказаних вище земельних ділянок для їх обробітку.
Звертаючись до суду з позовом, ФОП ОСОБА_4 вказував про порушення своїх прав орендаря саме діями ОСОБА_5, а також спричинення йому збитків внаслідок неможливості використання земельних ділянок саме діями ОСОБА_5 як фізичної особи.
Згідно з довідками Відділу Держгеокадастру у Кельменецькому районі Чернівецької області від 07 листопада 2016 року, ні ОСОБА_5, ні СГК "Бабинський" не є орендарями належних ОСОБА_6 земельних ділянок.
Основним доводом касаційних скарг ОСОБА_5 є те, що спір виник з господарських відносин. Він не є тією особою, яка повинна відповідати за вказаним позовом. Відповідачем повинно бути СГК "Бабинський", яке й використовувало належні ФОП ОСОБА_4 на праві оренди земельні ділянки, у зв`язку із чим вважав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З урахуванням вимог статей 27, 31 цього Кодексу позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.
Частиною першою статті 33 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.