Постанова
Іменем України
04 червня 2019 року
м. Київ
судова справа № 278/1003/15-к
провадження № 51-10232км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Парусова А. М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників Гончарука С. П., Колоса В. В., Шостачука І. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014060170001362, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки та жительки АДРЕСА_4 ), такої, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Житомира, жительки АДРЕСА_5 ),такої, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України,
за касаційними скаргами захисника Колоса В. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1, захисника Карпінського Є. А. в інтересах засудженої ОСОБА_2 , захисника Шостачука І. М. в інтересах засудженої ОСОБА_3 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника Гончарука С. П. в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2018 року та вирок Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2018 року засуджено:
- ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Відповідно до ст. 75 КК України вказаних осіб звільнено від відбування призначеного їм покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки;
- ОСОБА_4 : за ч. 1 ст. 121 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 296 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 25 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 147 414,48 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 1999,58 грн, тобто з кожного по 999,79 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінено. Звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році".
У решті вирок районного суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без зміни.
Житомирський апеляційний суд вироком від 12 листопада 2018 року скасував вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2018 року щодо ОСОБА_4 у частині призначеного покарання та постановив новий вирок, яким призначив ОСОБА_4 покарання: за ч. 1 ст. 121 КК України - у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 2 ст. 296 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у тому, що вони спільно вчинили злочини за таких обставин.
20 грудня 2014 року вказані особи, а також ОСОБА_8 та ОСОБА_9 разом із дітьми перебували у громадському місці, а саме в кафе "Шинок подалі від жінок" на АДРЕСА_3, де у перших трьох осіб виник конфлікт із ОСОБА_6 та ОСОБА_5, в ході якого ОСОБА_4, діючи безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства та оточуючих, проявляючи зухвалість, ударив кулаком в обличчя ОСОБА_6, а потім повалив його на підлогу та продовжив бити кулаком в обличчя. Після чого у приміщенні кафе розпочалася бійка, до якої приєднались ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У ході бійки ОСОБА_2 усвідомлюючи, що перебуває у громадському місці, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю, застосовуючи фізичне насильство, схопила ОСОБА_5 за волосся, заподіявши їй фізичного болю, та потягнула потерпілу до підлоги. Надалі ОСОБА_3 з хуліганських мотивів спільно з ОСОБА_2 продовжили наносити потерпілій ОСОБА_5 ударів руками та ногами по обличчю, тулубу, кінцівках, чим заподіяли їй легких тілесних ушкоджень. Одночасно з цим ОСОБА_1, також грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю, умисно двічі вдарив ОСОБА_6 кулаком в обличчя та, схопивши за тулуб останнього, повалив його на підлогу. В цей момент ОСОБА_4 з метою навмисного нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6, який лежав на підлозі та не чинив опору, підбіг до нього й умисно, зі значною силою двічі вдарив його ногою в обличчя, заподіявши тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Колос В. В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, просить змінити судові рішення та перекваліфікувати дії останнього з ч. 2 ст. 296 на ч. 1 ст. 126 КК України, а також зменшити суму відшкодування моральної шкоди до 5 000 грн. Обґрунтовуючи свою позицію, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що мотивація дій ОСОБА_1 не містила в собі ознак хуліганства, оскільки його дії були викликані протиправною поведінкою потерпілої. Вказує на те, що апеляційний суд зазначені порушення залишив поза увагою.
У касаційній скарзі захисник Шостачук І. М. в інтересах засудженої ОСОБА_3, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо ОСОБА_3 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що судами неправильно кваліфіковано дії засудженої за ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки в неї був відсутній мотив явної неповаги до суспільства та її дії були викликані протиправною поведінкою потерпілої. Вказує на те, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на докази, отримані за участю свідка ОСОБА_10, оскільки вона безпосередньо в суді першої інстанції не допитувалася. Зазначає, що апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, а тому його ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Крім того, вказує на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України.
Суть доводів у касаційній скарзі захисника Карпінського Є. А. в інтересах засудженої ОСОБА_2 за змістом є аналогічним доводам захисника Шостачука І. М. і зводяться до того, що в суді не доведено ні хуліганського мотиву з боку ОСОБА_2, ні того, що саме остання наносила будь-які тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 Крім того, захисник зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано зазначив у вироку кваліфікуючу ознаку ОСОБА_2 "з особливою зухвалістю", оскільки орган досудового слідства не кваліфікував останній цю ознаку.
У касаційній скарзі захисник Гончарук С. П. в інтересах засудженого ОСОБА_4, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить скасувати оскаржувані вироки судів першої та апеляційної інстанцій у частині кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 296 КК України та закрити кримінальне провадження в цій частині. При цьому захисник просить змінити вирок апеляційного суду та звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням, а також зменшити суму відшкодування моральної шкоди.Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що:
- у ОСОБА_4 був відсутній мотив на вчинення хуліганських дій, оскільки його дії були викликані протиправною поведінкою потерпілої;
- всупереч вимогам ст. 290 КПК України слідчий не надав доступу до речового доказу, а саме відеозапису подій від 20 грудня 2014 року;
- суд першої інстанції необґрунтовано послався на докази, отримані за участю свідка ОСОБА_10, оскільки вона безпосередньо в суді не допитувалась;
- суд апеляційної інстанції послався на докази винуватості ОСОБА_4, на які місцевий суд не посилався у своєму рішенні;
- апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України;
- апеляційний суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням повною мірою не врахував усіх обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого та безпідставно ухвалив свій вирок, яким призначив покарання, явно несправедливе через суворість;
- рішення судів про стягнення 147 414,48 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими.
Крім того, захисник заявив клопотання про звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році".
На касаційну скаргу захисника Гончарука С. П. представник потерпілих ОСОБА_11 подав заперечення, в якому, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити її без задоволення, а вирок Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та захисники підтримали касаційні скарги і просили їх задовольнити, прокурор вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судові рішення у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
За ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доведеність винуватості засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегія суддів не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень в цій частині не оскаржується.
Зі змісту касаційної скарги захисників вбачається, що вони порушують питання про перегляд судових рішень у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду.Проте зазначені обставини були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог статей 433, 438 КПК України не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин провадження, встановлених судом.
Матеріали кримінального провадження свідчать, що місцевий суд, установивши обставини кримінального провадження та проаналізувавши зібрані органом досудового слідства докази, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, з огляду на нижченаведене.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, не визнали, однак не заперечували факту їх перебування 20 грудня 2014 року в кафе "Шинок подалі від жінок" і виникнення конфлікту між ними й потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_5