Постанова
Іменем України
04 червня 2019 року
м. Київ
справа № 466/711/15-к
провадження № 51-10341км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Вергізової Л. А.,
захисника Коваль К. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 42014140090000113 від 01 серпня 2014 року, за зміненим обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1 ), зареєстрованої там само, раніше не судимої,
за ч. 1 ст. 358 КК України (в редакції 2009 року),
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, і виправдано.
Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 12 жовтня 2018 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.
За цим же вироком місцевого суду від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засуджено кожного за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді
обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 10 липня 2017 року скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
За обставин, детально викладених у виправдувальному вироку місцевого суду, орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у тому, що вона, будучи приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу (вул. Єфремова, 77 у м. Львові) та виконуючи функції, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, всупереч пп. 5.4.15 наказу Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 року № 2368/5 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства" за відсутності особи, яка звернулася для вчинення нотаріальної дії, проставлення дати й особистого підпису під виправленням, із заяв, сформованих ОСОБА_1 на спеціальних бланках, про виведення з числа засновників ОСОБА_22 (бланк № 133629 ), ОСОБА_8 (бланк
№ 133634 ), ОСОБА_9 (бланк № 133635 ), ОСОБА_10 (бланк № 133633 ), ОСОБА_11 (бланк № 133626 ), ОСОБА_12 (бланк № 133637 ), ОСОБА_13 (бланк № 133625 ), ОСОБА_14 (бланк № 133636 ), ОСОБА_15 (бланк № 133630 ), ОСОБА_16 (бланк № 133627 ) та ОСОБА_17 (бланк № 133628 ), викреслила частину тексту "...і передати мою частку майна ОСОБА_18 ".
Тобто орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у тому, що вона всупереч вимогам чинного законодавства внесла завідомо неправдиві відомості, зміни (виправлення) до офіційних документів, тим самим сприяла ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у заволодінні часткою статутного фонду ОСОБА_18, на підставі яких надалі затвердили Статут
ТОВ "Кордія" від 07 липня 2009 року з незаконно привласненою собі часткою статутного фонду ТОВ "Кордія" на загальну суму 12,819 %, що на момент вчинення злочину еквівалентно 3596,85 грн, яка належить ОСОБА_18
Орган досудового розслідування кваліфікував такі дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 358 КК України (в редакції 2009 року) як підроблення офіційного документа приватним нотаріусом, який має право видавати й посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків з метою використання їх іншою особою.
Місцевий суд з урахуванням сукупності досліджених у судовому засіданні доказів дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та доказах (належних, допустимих, прямих чи непрямих), зібраних під час досудового й судового слідства, а тому виправдав ОСОБА_1 на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні, в якому обвинувачується остання, є склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (в редакції 2009 року).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує на те, що всупереч вимогам п. 1
ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина вироку місцевого суду не містить мотивів, виходячи з яких, цей суд відкинув докази, зібрані в ході досудового розслідування. У свою чергу апеляційний суд, як вважає прокурор, формально зазначивши у своєму рішенні доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, на підставі невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого злочину всупереч вимогам ч. 2 ст. 419 КПК України належним чином їх не перевірив і не навів належних мотивів на їх спростування, натомість вдався до оцінки дій виправданої з точки зору цивільних правовідносин та відповідно до норм цивільного законодавства.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор, висловивши свої доводи, просила задовольнити касаційну скаргу, скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Захисник виправданої ОСОБА_1 - адвокат Коваль К. О. вважала, що доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними, а тому просила залишити без зміни постановлені у кримінальному провадженні судові рішення, а скаргу прокурора - без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі його порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Частинами 1, 2 ст. 2 КК України передбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України суд ухвалює виправдувальний вирок
у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення,
в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 цього Кодексу мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів