Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
місто Київ
справа № 454/2529/16-ц
провадження № 61-27397св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Фермерське господарство ОСОБА_2,
відповідачі: Галицький районний суд м. Львова, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства ОСОБА_2 на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 травня 2017 року у складі судді Струс Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., а також ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року у складі судді Павлишина О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Фермерське господарство ОСОБА_2 (далі - ФГ ОСОБА_2) у вересні 2016 року звернулося з позовом до Галицького районного суду м. Львова, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 червня 2016 року закрито провадження у справі за позовом ФГ ОСОБА_2 до Прокуратури Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 липня 2016 року зазначену ухвалу Галицького районного суду м. Львова скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що ухвала Галицького районного суду м. Львова від 14 червня 2016 року не ґрунтується на законності, прийнята без дотримання Конституції та законів України, що призвело до того, що позивач в короткі терміни не зміг захистити свої права, в результаті чого йому було спричинено моральні страждання у зв`язку з порушенням його прав.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Відзив на позов не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 23 травня 2017 року закрито провадження у справі за позовом ФГ ОСОБА_2 до Галицького районного суду м. Львова та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в частині вимог до Галицького районного суду м. Львова.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалась тим, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної і моральної шкоди одночасно із оскарженням таких дій) до іншого суду, так як це буде порушувати принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.
У зв`язку з наведеним суд першої інстанції зробив висновок, що розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 23 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року, у задоволенні позову ФГ ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалось тим, що з представлених позивачем доказів не встановлено, в чому полягає завдана йому моральна шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Позивач не скористався наданим йому процесуальним кодексом правом, в судове засідання не прибув та не подав іншим чином будь-яких доказів підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, зокрема і Державною казначейською службою України, а суд в судовому засіданні їх не здобув.
Стислий виклад позиції ФГ ОСОБА_2 за заявою про перегляд ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 23 травня 2017 рокуза нововиявленими обставинами
ФГ ОСОБА_2 у липні 2018 року звернулося до суду першої інстанції із заявою про перегляд ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 23 травня 2017 року.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 06 серпня 2018 року у задоволенні заяви ФГ ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 23 травня 2017 року відмовлено, ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 23 травня 2017 року залишено в силі.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу ФГ ОСОБА_2 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 06 серпня 2018 року повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що представник ФГ ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на підставі довіреності без документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у жовтні 2017 року, ФГ ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2018 року, ФГ ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що суди неправильно застосували правила статей 8, 22, 40, 55, 56, 124 Конституції України, статей 16, 23, 1166, 1167,1176 ЦК України, та не звернули увагу, що положеннями статті 56 Конституції України, яка є нормою прямої дії, фермерському господарству гарантоване право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ФГ ОСОБА_2 на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 травня 2017 року у складі судді Струс Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06 серпня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.