Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 524/9737/14-ц
провадження № 61-6908св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 серпня 2016 року у складі судді Кривич Ж. О. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що з 26 квітня 1986 року перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання вони придбали квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, частину цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_3 та садовий будинок по АДРЕСА_4 ". Крім того, спільним майном був також автомобіль марки "Тойота Яріс", 2013 року випуску, який він у серпні 2014 року на прохання відповідача переоформив його на підставі договору купівлі-продажу на свого дорослого сина ОСОБА_3 . Однак гроші за продаж автомобіля не отримав. Вважає, що також має право на частину доходів ОСОБА_2, отриманих нею від підприємницької діяльності у 2012-2014 роках. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати спільним майном сторін приміщення магазину АДРЕСА_6 (до переобладнання квартира АДРЕСА_7 ; приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в будинку АДРЕСА_3 ( до переобладнання частина цілісного майнового комплексу); садовий будинок з господарськими спорудами на земельній ділянці по АДРЕСА_4; кошти в сумі 566 332,91 грн, отримані ним від продажу автомобіля марки "Тойота Кемрі", 2012 року випуску; виділити йому у власність садовий будинок з господарськими будівлями вартістю 667 320 грн, та кошти від продажу автомобіля в сумі 566 362,91 грн; виділити у власність ОСОБА_2 приміщення магазину АДРЕСА_3 вартістю 608 300 грн та магазину АДРЕСА_6 вартістю 894 600 грн; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь компенсацію як різницю між вартістю майна в сумі 134 608 грн, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 1/2 частину доходів, отриманих нею від підприємницької діяльності за період з 2012 року до 2014 року включно в сумі 581 704 грн.
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю і поділ спільного майна подружжя.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що з 1996 року до 2014 року перебувала з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі. Під час спільного проживання ОСОБА_1 ніде не працював, жив за рахунок коштів, які заробляла вона. Приміщення магазинів є її особистою власністю, оскільки магазин по АДРЕСА_3 було придбано нею за позичені у ОСОБА_4 кошти, які повернула за неї її мати ОСОБА_5, а магазин по АДРЕСА_6 - за кошти, отримані нею від підприємницької діяльності. Садовий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка, на якій він розташований, є спільним майном подружжя. З урахуванням інтересів дорослих синів, які там фактично проживають, просила: визнати її особистою приватною власністю приміщення обох магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1" вартістю 608 300 грн та 894 600 грн; визнати спільною сумісною власністю сторін садовий будинок із земельною ділянкою в садівничому товаристві "Строітєль" вартістю 667 320 грн; визнати спільною сумісною власністю сторін грошові кошти, одержані ОСОБА_1 від продажу автомобіля марки "Тойота Кемрі" в сумі 556 362,91 грн; виділити їй у власність садовий будинок із земельною ділянкою в садівничому товаристві "Строітєль" вартістю 667 320 грн, а ОСОБА_1 - грошові кошти в сумі 556 362,91 грн, стягнувши з неї на його користь грошову компенсацію в сумі 100 957,09 грн.
Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04 лютого 2015 року об`єднано в одне провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 з первісним позовом ОСОБА_1
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано, що спільним майном колишнього подружжя, яке підлягає поділу між ним у рівних частках, є: приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться по АДРЕСА_5, вартість якого становить 894 600 грн; приміщення магазину АДРЕСА_8, вартість якого становить 608 300 грн; садовий будинок з господарськими спорудами на земельній ділянці по АДРЕСА_4 вартістю 667 320 грн; грошові кошти в сумі 566 362,91 грн, отримані ОСОБА_1 від продажу автомобіля марки "Тойота Кемрі", 2012 року випуску. Виділено у власність ОСОБА_1 садовий будинок з господарськими спорудами на земельній ділянці по АДРЕСА_4 вартістю 667 320 грн та грошові кошти в сумі 566 362,91 грн, отримані ним від продажу автомобіля марки "Тойота Кемрі", 2012 року випуску, всього майна на суму 1 233 682,91 грн. Виділено у власність ОСОБА_2 приміщення магазину АДРЕСА_5, вартість якого становить 894 600 грн, та приміщення магазину АДРЕСА_8, вартість якого становить 608 300 грн, всього майна на суму 1 502 900 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 134 608,55 грн компенсації (грошові кошти в сумі 100 957,09 грн, внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Полтавській області). Позов ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь 1/2 частини доходів, отриманих ОСОБА_2 від підприємницької діяльності у 2012-2014 роках в сумі 581 704 грн, а також позов ОСОБА_2 в частині визнання обох приміщень магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1" її особистою приватною власністю та про виділ їй у власність садового будинку з господарськими спорудами та земельною ділянкою по АДРЕСА_4 залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 у державний бюджет недоплачений судовий збір в сумі 3 410,40 грн та на користь ОСОБА_2 1 238 грн судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 у державний бюджет недоплачений судовий збір в сумі 303,67 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 не довела що спірні приміщення магазинів є її особистою власністю. Суду надано достатньо доказів того, що ОСОБА_1 приймав постійну участь у підприємницькій діяльності своєї дружини, разом із нею займався вихованням дітей та веденням домашнього господарства, тому відсутні підстави вважати, що магазин по АДРЕСА_6 є особистою власністю ОСОБА_2 Земельна ділянка площею 0,0407 га, на якій розташований будинок і споруди є об`єктом спільної власності сторін. Виконуючи вимоги статті 71 СК України, суд поділив майно між сторонами в натурі. Законних підстав врахувати побажання їх дорослих дітей, які користуються садовим будинком та земельною ділянкою, та виділити це майно в натурі ОСОБА_2, суд не мав. Домовленості щодо компенсації вартості частини майна сторони не досягли, а поділ майна у такий спосіб судом неспівмірно та невиправдано зашкодив би інтересам ОСОБА_1 Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь 1/2 частини доходів, отриманих ОСОБА_2 за період з 2012 року до 2014 року в сумі 581 704 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зазначений період сторони жили однією сім`єю, за рахунок цих коштів утримували себе, придбавали майно, допомагали дітям.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 серпня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, а ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 серпня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно застосував положення статей 60, 70, 71 СК України, врахував правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, та дійшов обґрунтованого висновку, що набуте сторонами спірне майно відповідає статусу спільної сумісної власності за критеріями його набуття під час шлюбу та за спільні сумісні кошти внаслідок спільної праці подружжя. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання за нею права особистої приватної власності на приміщення магазинів " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", місцевий суд правомірно виходив із встановлених обставин, при цьому надав відповідну оцінку фотокопії договору позики, яка, зокрема не підтверджує факт придбання ОСОБА_2 частини цілісного майнового комплексу, розташованого по АДРЕСА_3 саме за кошти, отримані у ОСОБА_4, так і тієї обставини, що кошти, отримані в борг були повернуті матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_5 . Також апеляційний суд дійшов висновку, що як договір купівлі-продажу від 17 лютого 2000 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіпарис" на придбання частини цілісного майнового комплексу, що знаходиться по АДРЕСА_3, так і договір купівлі-продажу від 18 травня 2005 року, укладений з ОСОБА_7 щодо придбання квартири АДРЕСА_7 , ОСОБА_2 укладала як фізична особа, також за нею як за фізичною особою було зареєстровано право власності на зазначені об`єкти нерухомості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та рішення апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а її зустрічний позов - у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що за кошти від здійснення підприємницької діяльності вона переобладнала приміщення квартири на першому поверсі по АДРЕСА_7, тому вказане приміщення є її особистою приватною власністю, оскільки придбане та використовується для здійснення підприємницької діяльності. Придбання приміщення магазину по АДРЕСА_3 було здійснено за кошти, позичені у ОСОБА_4, які в подальшому повертала її мати. Згоду на придбання магазину ОСОБА_1 не давав. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що договори купівлі-продажу майна були укладені з ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У квітня 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не доведено факт придбання спірного майна за особисті кошти, у той час як він приймав участь у веденні господарства та своєю працею допомагав дружині у здійсненні підприємницької діяльності, тому спірне майно є спільним майном подружжя. Крім того, ОСОБА_2 придбавала вищевказане нерухоме майно як фізична особа.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
06 лютого 2018 року касаційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 26 квітня 1986 року до 26 листопада 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
З 03 березня 1994 року ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець.
17 лютого 2000 року ОСОБА_2 придбала у ТОВ "Кіпарис" на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частину цілісного майнового комплексу, що знаходиться по АДРЕСА_3 .
18 травня 2005 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_7 . На час розгляду справи зазначене приміщення є магазином непродовольчих товарів по АДРЕСА_6 .
У 2006 році сторони придбали старий садовий будинок у садівничому товаристві АДРЕСА_4, який згодом знесли і на його місці побудували новий садовий будинок, право власності на який оформлено рішенням Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 26 травня 2011 року № 05 на ім`я ОСОБА_1
Земельна ділянка із цільовим призначенням для ведення садівництва, на якій розташований зазначений садовий будинок передана у власність ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 16 лютого 2010 року.
17 лютого 2012 року ОСОБА_1 придбав у ТОВ "Компанія "Про Лайн" автомобіль марки "Тойота Кемрі", 2012 року випуску, вартістю 322 404 грн, який на час вирішення спору продав.