Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 755/12273/15-ц
провадження № 61-7294св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В.О., Олійник А.С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Усика Г.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Дніпровська районна у м. Києві державної адміністрації в особі органу опіки та піклування,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року у складі судді Марцинкевича В. А. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року у складі суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Іванченко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація в особі органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , від якого сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак з квітня 2006 року сторони перестали проживати разом та вести спільне господарство.
У свідоцтві про народження дитини батьком ОСОБА_3 записано ОСОБА_2
Відповідач фактично відмовився від дитини, не спілкується з сином, не цікавиться його розвитком, здоров`ям, фактично втратив родинний зв`язок. Дитина проживає з матір`ю, яка займається його вихованням та матеріальним забезпеченням, що призвело до виникнення скрутного матеріального становища позивача та є підставою її звернення з вказаним позовом до суду.
Відповідач самоусувся від виконання батьківських обов`язків, тому є підстави для позбавлення його батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року, позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 щомісячно у розмірі 1 000,00 грн, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 18 червня 2015 року і до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Заочне рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що доказів згідно з вимогами статей 58-59 ЦПК України 2004 року щодо оспорювання відповідачем батьківства у передбаченому законом порядку до суду не надано, а враховуючи фактичні обставини справи щодо самоусунення відповідачем від виконання батьківських обов`язків та з урахуванням висновку Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в особі органу опіки та піклування, обґрунтованим є висновок про доведеність позову та позбавлення відповідача батьківських прав щодо ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року у складі судді Марцинкевича В. А. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху.
У березні 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_5 належним чином про день, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції не повідомлено, він не отримував жодної кореспонденції. Посилання суду апеляційної інстанції на обізнаність відповідача про час, місце розгляду справи у суді першої інстанції належним чином не підтверджено та не є у розумінні цивільного процесуального закону належним повідомленням сторони про судове засідання.
У матеріалах справи відсутня ухвала суду про заочний розгляд справи згідно з вимогами частини першої статті 225 ЦПК України 2004 року про заочний розгляд справи.
Суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі пояснень позивач, не взяв до уваги пояснення відповідача, оскільки він фактично був позбавлений надати їх.
Залишається не зʼясованим питання щодо батьківства дитини, у свідоцтві про народження якої записано відповідача.
25 жовтня 2017 року до суду першої інстанції подано зустрічний позов про оспорювання батьківства, анулювання актового запису про встановлення батьківства. Проте суд не постановив процесуальний документ щодо зустрічного позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , від якого сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 .
Згідно із висновком Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі органу опіки та піклування від 28 вересня 2015 року № 19, є можливим позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.