Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 522/4816/17
провадження № 61-48248св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А.А., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Голова ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України,
третя особа - Міністерство юстиції України,
розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2018 року у складі судді Шенцевої О.П. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А., Кононенко Н.А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України, третя особа - Міністерство юстиції України, у якому просив стягнути інфляційні витрати, передбачені статтею 625 ЦК України, у зв`язку з несвоєчасною виплатою одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позову зазначав, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 963-р від 19 серпня 2009 року його було призначено на посаду Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань. 19 березня 2010 року його було звільнено із вказаної посади. 2 червня 2010 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності із 60 % втрати працездатності у зв`язку із захворюванням, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 2 червня 2010 року позивач звернувся до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, однак такої допомоги виплачено не було. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року визнано протиправною бездіяльність Державної пенітенціарної служби України щодо неприйняття наказу про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги протягом двох місяців з дня прийняття рішення комісією Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінальної виконавчої служби України від 21 квітня 2015 року про призначення і виплату одноразової грошової допомоги; зобов`язано Державну пенітенціарну службу України прийняти у десятиденний строк, з моменту отримання копії рішення суду, наказ про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності, яка настала внаслідок захворювання в період проходження служби в органах виконання покарань. 03 жовтня 2016 року Державною пенітенціарною службою України було проведено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 211 800,96 грн. ОСОБА_1 шляхом перерахування суми виплати на банківський рахунок позивача. Однак, з дати виникнення у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, яка настала внаслідок захворювання в період проходження ним служби в органах виконання покарань (а саме - 2 червня 2010 року), до фактичної виплати такої допомоги - 3 жовтня 2016 року, пройшло 6 років і 4 місяці. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з Голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України інфляційні втрати у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошової допомоги, згідно вимог статті 625 ЦК України, в розмірі245 494,07 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року, позов задоволено. Стягнуто з Голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 245 494,07 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач мав право на одноразову грошову допомогу з 10 червня 2010 року, однак таку допомогу позивачу виплачено лише 3 жовтня 2016 року, тобто зі спливом 6 років і 4 місяців. Зобов`язання відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги є грошовими, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України. Оскільки боржник прострочив виконання грошового зобов`язання, а сума боргу не була своєчасно сплачена ОСОБА_1 головою ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України то між сторонами виникло грошове зобов`язання, наслідки якого передбачені статтею 625 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 грудня 2018 року Голова ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року, які просить скасувати та ухвалити нове рішення суду про відмову в позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року за касаційною скаргою Голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з Приморського районного суду м. Одеси № 522/4816/17.
У лютому 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла вищезазначена справа.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 22 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України, третя особа - Міністерство юстиції України, про стягнення інфляційних втрат призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не досліджено факти, які б вказували на відсутність у позивача можливості реалізувати у судовому порядку своє право на отримання одноразової грошової допомоги. Скаржник зазначає, що у ОСОБА_1 була можливість реалізувати та захистити своє право на отримання одноразової грошової допомоги, починаючи з 2010 року, проте він звернувся до Одеського окружного адміністративного суду про стягнення такої допомоги лише у 2015 році, що не було враховано судами при ухваленні судових рішень та призвело до порушення норм статей 2 та 81 ЦПК України.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Посилання відповідача у касаційній скарзі на відсутність підстав для застосування статті 625 ЦК України, є безпідставним, оскільки у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 815/3833/15 зазначено, що позивач, в межах встановленого строку, скористався правом і своєчасно звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Проте, суб`єкт владних повноважень не виконав покладений на нього обов`язок і не розглянув подані документи, чим допустив порушення прав позивача.
Отже, судом встановлено наявність заборгованості з вини відповідача, що згідно статті 625 ЦК України надає право позивачу на стягнення інфляційних втрат, оскільки цінність грошових коштів, які отримав позивач у 2016 році значно зменшилась з їх цінністю, у разі отримання позивачем вказаної суми коштів у 2010 році.
Крім того, 14 грудня 2018 року сума інфляційних втрат була сплачена відповідачем у повному обсязі, тобто станом на день розгляду Верховним Судом справи, предмет спору фактично відсутній, оскільки рішення суду виконано в повному обсязі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 19 березня 2010 року ОСОБА_1 було звільнено з посади Голови Державного департаменту з питань виконання покарань. 2 червня 2010 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності із 60 % втрати працездатності у зв`язку із захворюванням, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
2 червня 2010 року позивач звернувся до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області із заявою про призначення та виплату одноразової відповідної грошової допомоги та доданими документами.
7 квітня 2015 року Державною пенітенціарною службою складено довідку про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, а також висновок про призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 211 800,96 грн, які підлягають до виплати.
Однак одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 виплачено не було.
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Державної пенітенціарної служби України про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним рішення та стягнення одноразової грошової допомоги.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 15 березня 2017 року (справа № 815/3833/15), визнано протиправною бездіяльність Державної пенітенціарної служби України щодо неприйняття наказу про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги протягом двох місяців з 21 квітня 2015 року, тобто з дня прийняття комісією Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінальної виконавчої служби України рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги; зобов`язано Державну пенітенціарну службу України прийняти у десятиденний строк, з моменту отримання копії рішення суду, наказ про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності, яка настала внаслідок захворювання в період проходження служби в органах виконання покарань.
3 жовтня 2016 року Державною пенітенціарною службою Українибуло проведено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 211 800,96 грн ОСОБА_1 шляхом перерахування суми виплати на банківський рахунок позивача.
Відповідно до абз. 3 пункту 7 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12 травня 2007 року, грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.
З дати виникнення у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, яка настала внаслідок захворювання в період проходження ним служби в органах виконання покарань (а саме - 2 червня 2010 року), до фактичної виплати такої допомоги (3 жовтня 2016 року) сплинуло 6 років і 4 місяці.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга Голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями19- 22 ЦПК України є обов`язкової підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.