Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 756/1774/18-ц
провадження № 61-7655св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за первісним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Полякова О. З., Спас О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
05 липня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення 15 000,00 грн заборгованості за виконання доручення за договором комісії від 18 січня 2006 року.
15 липня 2011 року до суду звернувся ОСОБА_2 із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартири АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2011 року у первісному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором комісії відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартири АДРЕСА_3 .
Обставини апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції
ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 в інтересах якого діяв ОСОБА_4 заявив про відмову від зустрічного позову про визнання права власності на квартиру та закриття провадження у справі.
Шевейко А. В. в інтересах якого діяв ОСОБА_5 заявив про відмову від первісного позову про стягнення суми за договором комісії та закриття провадження у справі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29 вересня 2016 року прийнято відмови від позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2011 року у справі скасовано, провадження у справі закрито.
Приймаючи відмови від первісного та зустрічного позовів, суд апеляційної інстанцій керувався пунктом 3 частини першої статті 205, частиною першою статті 310 ЦПК України 2004 року. Зазначено, що наслідки закриття провадження у справі учасникам процесу роз`яснено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 вересня 2016 року, залишити в силі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21липня 2011 року, яке помилково скасовано судом апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
03 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі зазначено, що задовольнивши заяви представників сторін про відмову від первісного та зустрічного позовів, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який пропущено на п`ять років.
Поновлюючи строк на апеляційне оскарження та задовольняючи заяви про відмову від позовів, судом апеляційної інстанції не перевірено та не встановлено, кому належить спірне нерухоме майно, тоді як за п`ять років між датою ухвалення рішення суду першої інстанції (21 липня 2011 року) та датою ухвалення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції (29 вересня 2016 року) змінився власник спірних квартир, оскільки позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу продав спірні квартири ОСОБА_6 .
Судом не встановлено, чи дійсно заяву про відмову від зустрічного позову подано представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4, який у судовому засіданні 29 вересня 2016 року не був присутній, а ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позов) своє ставлення до свого позову не змінив. Дії представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 свідчать про те, що він у цьому випадку діяв не в інтересах свого довірителя, а в інтересах позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 після таких дій ОСОБА_4 негайно скасував довіреність останнього, яка, крім іншого, була видана не на представництво інтересів у суді, а як водію, і подано заяву до поліції про злочин.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не отримував судової повістки у судове засідання, де прийнято відмову від зустрічного позову, оскільки така повістка надіслана судом на адресу, ОСОБА_7 вже не проживав. Доказів вручення ОСОБА_2 повістки відсутні, оскільки на зворотному поштовому повідомленні про вручення міститься не підпис ОСОБА_2, а лише зазначено його прізвище.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу позивач за первісним позовом ОСОБА_1 з доводами касаційної скарги не погодився, зазначив, що доводи ОСОБА_2 про відсутність у ОСОБА_4 повноважень представляти його інтереси в суді спростовуються матеріалами справи, зокрема нотаріально посвідченою довіреністю.
Доводи заявника касаційної скарги про його неповідомлення про дату, час та місце розгляду справи 29 вересня 2016 року є безпідставними, оскільки його повідомлення відбувалось за адресою, зазначеною у зустрічному позові.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У касаційній скарзі ОСОБА_8 І. оскаржує ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 вересня 2016 року в частині задоволення заяви представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_9 про відмову від зустрічного позову, скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі. Однією з підстав, на які посилається заявник касаційної скарги, є те, що ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2016 року безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Оскільки до вказаного переліку не входить ухвала про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, відповідно до частини другої статті 293 ЦПК України 2004 року, заявник правомірно послався на заперечення проти ухвали апеляційного суду від 13 травня 2016 року як на підставу своєї касаційної скарги.
Згідно із частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
В апеляційному суді позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу (частина перша статті 306 ЦПК України).