Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 640/373/17
провадження № 61-11159св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лавінда Наталія Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 липня 2017 року у складі головуючого-судді Зуб Г. А. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року у складі суддів: Піддубного Р. М., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права власності.
Позов мотивовано тим, що за договором дарування, укладеним 06 жовтня 2003 року з ОСОБА_4 позивач набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2012 року вказаний договір дарування визнано недійсним. 02 липня 2012 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу продала квартиру АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_2
Посилаючись на те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2016 року, заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2012 року скасовано, у задоволенні вимог про визнання договору дарування від 06 жовтня 2003 року недійсним відмовлено, ОСОБА_1 просила витребувати спірну квартиру із незаконного володіння ОСОБА_2, визнати відповідача таким, що втратив право користування вказаною квартирою із зняттям з реєстраційного обліку та виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що договір дарування від 06 жовтня 2003 року, за яким позивачу було передано в дар спірну квартиру не є укладеним, оскільки майно за таким договором обдарованому передано не було, право власності на квартиру ОСОБА_1 у встановленому чинним на той час законодавством порядку не зареєструвала, комунальні послуги за квартиру не сплачувала, з матір`ю ОСОБА_4, не спілкувалася, так як проживала у Німеччині .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 липня 2017 року первісний позов задоволено. Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права власності шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира вибула з володіння позивача поза її волею на підставі судового рішення, яке згодом було скасовано, а тому таке майно може бути витребувано на підставі статті 388 ЦК України із незаконного володіння відповідача. Перешкоди у здійсненні права власності мають бути усунуті шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою, із зняттям його з реєстрації за місцем знаходження квартири та виселення. Підстави для визнання права власності на вказану квартиру за відповідачем відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, який діяв в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 липня 2017 року в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку скасовано, у задоволенні таких позовних вимог відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірна квартира вибула з власності позивача поза її волею, а тому наявні передбачені статтею 388 ЦК України підстави для витребування майна з незаконного володіння відповідача та передачу його власнику, а також з висновком щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання права власності на спірну квартиру. При цьому зазначив, що виселення особи з жилого приміщення є достатньою підставою для зняття її з реєстраційного обліку, й відповідно визнання особи такою, що втратила право користування житлом не вимагається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У травні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, задовольнивши зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги на те, що позивач ОСОБА_1 у володіння спірною квартирою не вступила, оскільки за договором дарування майно обдарованому не передавалося, за відсутності державної реєстрації позивач не набула права власності на спірну нерухомість, а тому таке право не підлягає захисту, унаслідок чого помилково застосували положення статті 388 ЦК України. Крім того, ОСОБА_4 за життя мала право відчужувати свою власну квартиру, оскільки право власності до інших осіб на цю квартиру не переходило.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому 20 вересня 2018 року відзиві, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення, які є законними і обґрунтованими, залишити без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.