ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2019 року
Київ
справа №808/9138/15
адміністративне провадження №К/9901/28755/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2016 (суддя Нестеренко Л.О.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 (судді Круговий О.О., Юхименко О.В., Нагорна Л.М.)
у справі № 808/9138/15
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт"
до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2015 року Товариство з додатковою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" (далі - позивач, ТДВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт") звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Пологівська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2015 № 0000132200.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16.10.2015 по 21.10.2015 посадовими особами відповідача згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 16.10.2015 № 854, направлень від 16.10.2015 № 689, № 690 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТДВ "ПХЗ Коагулянт" з питання підтвердження взаємовідносин із платником податків ТОВ "Січеслав" за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, за результатами якої складено акт від 21.10.2015 № 1051/08-15-22-021/03327724 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 62 927 грн за червень 2015 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 30.10.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132200, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 62 927 грн.
Як вбачається з акта перевірки від 21.10.2015 № 1051/08-15-22-021/03327724 та доводів касаційної скарги підставами для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов`язань слугували висновки перевіряючих про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Січеслав", які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що у контрагента позивача відсутні складські приміщення,товарно-транспортні накладні оформлені з порушеннями, за даними баз даних АІС "Податковий блок" та АІС "Єдиний реєстр податкових накладних" у ТОВ "Січеслав" відсутні можливості щодо перевезення, тимчасового зберігання продукції, також не встановлено придбання послуг з транспортування товарів у інших суб`єктів господарювання. У контрагента позивача відсутні джерела походження вугілля.
Обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку,зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.