ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2019 року
Київ
справа №804/4686/16
адміністративне провадження №К/9901/32862/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 (судді Шальєва В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А.)
у справі № 804/4686/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "ХайдельбергЦемент Україна"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби
про скасування податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "ХайдельбергЦемент Україна" (далі - позивач, ТОВ "ХайдельбергЦемент Україна") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС), в якому просило суд визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2016 № 0000845000.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує. Вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 25.01.2016 по 12.02.2016 посадовою особою відповідача згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з наступними контрагентами: ПП "Діполь" за січень, лютий 2015 року, ПП "Метресурс" за травень, червень 2015 року та ТОВ "Промліга" за квітень, травень 2015 року, ТОВ "ПБ Стройіндустрія" за березень 2015 року, ТОВ "Парад Дніпро" за липень 2015 року, ТОВ ВКФ "Променерго" за травень 2015 року, за результатами якої складено акт від 12.02.2016 № 28/28-01-50-00292923 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 21 796,40 грн, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та суми податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 30 932,61 грн, завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 22 785 грн, завищено суму непогашеного від`ємного значення попередніх періодів на квітень поточного звітного (податкового) періоду в сумі 252 993,01 грн.
На підставі Акта перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29 лютого 2016 р. № 0000355000, згідно з яким встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, статті 198, статті 201 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та згідно з п. 41 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) двадцять вісім тисяч триста дев`яносто дві гривні 56 копійок.
Позивач, не погоджуючись із висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні, відповідно до чинного законодавства України, зокрема, ПК України, оскаржував податкове повідомлення-рішення до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників (скарга Вих. № 01/02-45 від 09.03.2016 р.) та до Державної фіскальної служби України (скарга Вих. № 01/02-94 від 18.05.2016 р.).
За результатами адміністративного оскарження згідно Рішення про результати розгляду скарг від 12.07.2016 року № 15114/6/99-99-11-01-02-25 Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення - рішення СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС від 29.02.2016 № 0000355000, №0000365000 в частині визначення податкового зобов`язання з ПДВ за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин з ПП "Метресурс", ТОВ "Промліга", ПП "Променерго" і у відповідній частині штрафні санкції з вказаних податків та у зазначеній частині рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, прийняте в результаті розгляду первинних скарг, а в іншій частині вказані ППР та рішення, прийняте в результаті розгляду первинних скарг, залишено без змін.
Відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.07.2016 № 000084500, згідно з яким на підставі акта перевірки № 28/28-01-50-00292923 від 12.02.2016, рішення ДФС України про результати розгляду скарг № 15114/6/99-99-11-01-02-25 від 12.07.2016 встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, статті 198, статті 201 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 198 722,03 грн та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17 593,70 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 12.02.2016 № 28/28-01-50-00292923 та доводів касаційної скарги, фактичною підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов`язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ПП "Діполь", ТОВ "ПБ Стройіндустрія", ТОВ "Парад-Дніпро", які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що у контрагентів позивача відсутня реальна можливість здійснення господарської діяльності в зв`язку з відсутність необхідних трудових та виробничих ресурсів. Крім того, такі висновки ґрунтуються на отриманій інформації з баз даних податкового органу, з аналізу якої встановлено обрив ланцюга постачання від контрагентів до третіх осіб. Доводи касаційної скарги дублюють висновки акта перевірки.
Крім того, обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Право на нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.