ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2019 року
Київ
справа №2а-13940/11/1370
адміністративне провадження №К/9901/28806/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 (суддя Сакалош В.М.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 (судді Довгополов О.М., Гудим Л.Я., Святецький В.В.)
у справі № 2а-13940/11/1370
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаура"
до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаура" (далі - позивач, ТОВ "Лаура") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 № 0003671502.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.06.2011 посадовою особою відповідача відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ "Лаура" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт від 16.06.2011 № 1509/_15-2 за висновками якого ТОВ "Лаура" не мало права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 3991 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 06.07.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003671502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 3991 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 16.06.2011 № 1509/_15-2 та доводів касаційної скарги підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування слугували висновки податкового органу про те, що від`ємне значення червня 2010 року виникло на підставі податкових накладних, виписаних 31.12.2009 за № 45 та 31.01.2010 за №46, включених в реєстр отриманих і виданих податкових накладних за червень 2010 року по постачальнику ТОВ "Ренесанс-Львів". В даному випадку позивачем допущене порушення вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.2.3, 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у неправомірному включенні позивачем до податкового кредиту червня 2010 року суми ПДВ по податкових накладних, які виписані в попередньому звітному періоді. Звертає увагу на те, що ТОВ "Лаура" не зверталося до органів податкової служби із скаргами на свого контрагента з приводу несвоєчасного отримання податкових накладних. В результаті вказаного порушення органом державної податкової служби зменшено ТОВ "Лаура" суму бюджетного відшкодування у розмірі 3991 грн.
Суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту червня 2010 року включені податкові накладні попередніх звітних періодів на суму 1995,39 грн. (грудень 2009 року) та аналогічну суму 1995,39 грн. (січень 2010 року). На підтвердження правомірності заявленого податкового кредиту позивачем до суду надано копії податкових накладних виписаних ТОВ "Ренесанс-Львів"№ 45 від 31.12.2009 та №46 від 31.01.2010.
Як вбачається із реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 6, ТОВ "Лаура" отримало від ТОВ "Ренесанс-Львів" 21.06.2010 податкову накладну № 45 від 31.12.2009, а 22.06.2010 податкову накладну № 46 від 31.01.2010.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.