ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № Б15/365-08
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання - помічника судді Зуєвої А.О.
за участю представника АТ "Банк Кредит Дніпро" - Борейко Н.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (через Центральний апеляційний господарський суд) касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2019
та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2018
у справі № Б15/365-08
за заявою Відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес"
до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес"
про визнання банкрутом,
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес" в особі
ліквідатора Левченка В.В.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро"
про визнання недійсним договору поставки № 158/юр від 10.06.2010 та застосування наслідків недійсності правочину, -
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "Завод Дніпропрес" в особі ліквідатора Левченка В.В. звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Регіон" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним Договору поставки № 158/юр від 10.06.2010, укладеного між ВАТ "Завод Дніпропрес" та ТОВ "Регіон" та застосування наслідків недійсності правочину (реституцію), зобов`язавши повернути ВАТ "Завод Дніпропрес" станок токарний 1А681, бувший в експлуатації, зав. № 3 1972 року.
Позовна заява обґрунтована тим, що керівництвом ВАТ "Завод Дніпропрес" в порушенням умов договору застави, ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було відчужено станок токарний 1А681, бувший в експлуатації, зав. №3 1972 року без надання письмової згоди заставного кредитора, чим було нанесено шкоду підприємству-банкруту та заставному кредитору - ПАТ "Банк Кредит Дніпро", оскільки кошти, отримані від продажу заставного майна не пішли на першочергове задоволення вимог заставного кредитора.
При цьому, ліквідатор ВАТ "Завод Дніпропрес" Левченко В.В. просив визнати причину пропуску строку позовної давності поважною у зв`язку з тим, що він як ліквідатор ВАТ "Завод Дніпропрес" дізнався про укладення спірного договору та продаж заставного майна з поданої на його дії скарги ПАТ "Банк Кредит Дніпро" в межах справи № Б15/365-08 про банкрутство ВАТ "Завод "Дніпропрес".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі № 904/ 7981/17, у задоволені позову відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 904/7981/17 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі № 904/7981/17 скасовано; справу № 904/7981/17 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в межах справи № Б15/365-08 про банкрутство ВАТ "Завод "Дніпропрес".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2018 в межах справи № Б15/365-08 про банкрутство ВАТ "Завод "Дніпропрес" (суддя Камша Н.М.) у задоволенні позовної заяви ліквідатора Левченка В.В. про визнання недійсним договору поставки № 158/юр від 10.06.2010 та застосування наслідків недійсності правочину відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатор ВАТ "Завод "Дніпропрес" звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору поставки № 158/юр від 10.06.2010 та застосування наслідків недійсності правочину з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
При цьому, господарський суд відхилив посилання ліквідатора Левченка В.В. про поважність причин пропуску ним строку позовної давності, оскільки провадження у справі про банкрутство ВАТ "Завод "Дніпропрес" порушено ще у 2008 році, боржника визнано банкрутом у 2011 році, а АТ "Банк Кредит Дніпро" є заставним кредитором з 11.10.2006 (Договір застави № 111006-3 від 11.10.2006), який повинен слідкувати за майном, яке перебуває у нього в заставі.
За висновком суду першої інстанції, та обставина, що у справі змінився ліквідатор, не є підставою для відновлення строку позовної даності.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2019 (колегія суддів: Парусніков Ю.Б. - головуючий, Білецька Л.М. Верхогляд Т.А.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2018 у справі № Б15/365-08 залишено без змін.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, АТ "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2018 у справі № Б15/365-08; прийняти нове рішення, яким позов ліквідатора ВАТ "Завод "Дніпропрес" Левченка В.В. про визнання недійсним договору поставки № 158/юр від 10.06.2010 та застосування наслідків недійсності правочину задовольнити в повному обсязі.
Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, АТ "Банк Кредит Дніпро" з посиланням на обставини справи, зазначило про те, що договір поставки № 158/юр від 10.06.2010 було укладено з порушенням вимог чинного законодавства.
При цьому, заявник касаційної скарги, вказавши, що позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання, наголосив на тому, що до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі.
За твердженням скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права щодо позовної давності, не було враховано особливості провадження справ про банкрутство та, зокрема, того, що оскільки Левченко В.В. був призначений ліквідатором ВАТ "Завод "Дніпропрес" у вже розпочатій ліквідаційній процедурі, то відлік строку позовної давності повинен рахуватися саме з дати призначення його ліквідатором (25.02.2016), адже саме з цього моменту у останнього з`явилась об`єктивна можливість встановити порушення та подати відповідну заяву до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.02.2019 для розгляду касаційної скарги АТ "Банк Кредит Дніпро" у справі № Б15/365-08 визначено суддю-доповідача: Ткаченко Н.Г. та склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С.В.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № Б15/365-08 касаційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2018 у справі №Б15/365-08 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № Б15/365-08 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Банк Кредит Дніпро" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2018 у справі № Б15/365-08; розгляд справи за касаційною скаргою призначено на 29.05.2019 на 10 год. 45 хв.
Відзиви на касаційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" від учасників даної справи про банкрутство до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г. пояснення представника АТ "Банк Кредит Дніпро" перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 порушено провадження у справі №Б15/365-08 про банкрутство ВАТ "Завод "Дніпропрес"; ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2009 у даній справі введено процедуру розпорядження майном відносно ВАТ "Завод "Дніпропрес" та призначено розпорядника майна.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Наглядової ради ВАТ "Завод "Дніпропрес", що оформлене протоколом № 20 від 26.05.2010, надано згоду та дозвіл генеральному директору укласти договір купівлі-продажу великого токарного станка, який був в експлуатації, моделі 1А681, 1972 року випуску, інвентарний номер 051218, за ціною 6400000,00 грн., з урахуванням ПДВ, ТОВ "Регіон".
З матеріалів справи вбачається, що 10.06.2010 між ВАТ "Завод "Дніпропрес" (постачальник) та ТОВ "Регіон" (покупець) укладено договір № 158/юр (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, товар, сортамент, кількість та ціна якого зазначені у протоколах погодження цін та/або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід`ємними частинами.
Сторони погодили, що Договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010, а в частині невиконаних зобов`язань до повного виконання кожною із сторін своїх зобов`язань по договору (п. 10.1. Договору).
Підписаною сторонами Специфікацією № 1 до Договору обумовлено поставку товару - Станок токарний 1А681, який був у використанні, зав. №3, 1972 року випуску, виробництва "КЗТС", м. Краматорськ у кількості 1 комплект на загальну суму 6 399 999,96 грн., у т.ч. ПДВ 1 066 666,66 грн.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на виконання умов Договору ТОВ "Регіон" здійснено оплату товару, що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку.
Таким чином, дослідженням матеріалів справи місцевим та апеляційним судами встановлено, що спірний Договір виконаний сторонами повністю у 2010 році.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2011 у справі № Б15/365-08 ВАТ "Завод "Дніпропрес" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 у справі № Б15/365-08 ліквідатором ВАТ "Завод "Дніпропрес" призначено арбітражного керуючого Левченка В.В.
Судами встановлено, що предметом даного судового розгляду в межах справи про банкрутство є вимоги ВАТ "Завод Дніпропрес" в особі ліквідатора Левченка В.В. про визнання недійсним Договору поставки № 158/юр від 10.06.2010, укладеного між ВАТ "Завод Дніпропрес" та ТОВ "Регіон" та застосування наслідків недійсності правочину (реституції).
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Регіон" звернулося до суду першої інстанції з заявою про застосування строків позовної давності до вимог ліквідатора ВАТ "Завод "Дніпропрес" та просило відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, за змістом названих норм позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.