ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2019 року
м. Київ
справа № 918/602/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна"
на рішення господарського суду Рівненської області від 16.10.2018 (головуючий суддя Марач В.В.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 (головуючий Тимошенко О.М., судді: Юрчук М.І. і Крейбух О.Г.)
у справі № 918/602/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" (далі - Позивач)
до відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна корпорація "Євраскон" в особі представництва "ВАТ Євро-Азіатська Будівельна корпорація "Євраскон" (далі - Відповідач),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - Третя особа),
про стягнення майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в сумі 402 254,82 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Третьої особи, про стягнення з Відповідача на користь Позивача шкоди, завданої майну Позивача, у розмірі 402 254, 82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.11.2016 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась на території котеджного містечка "Рів`єра Віллас", розташованого в с. Лебедівка Вишгородського району Київської області, було пошкоджене належне позивачу майно - противаги до автомобільного крану "Liebher", чим завдано Позивачу матеріальної шкоди в розмірі вартості майна, що становить 402 254, 82 грн. При цьому постановою апеляційного суду Київської області від 19.05.2017 у справі № 263/4629/16-п винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано водія Відповідача (Третю особу), який перебуває з Відповідачем у трудових відносинах, і на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди працівник Відповідача (Третя особа) виконував свої трудові обов`язки, а саме здійснював доставку на територію котеджного містечка "Рів`єра Віллас" противаг для автокрану "Liebherr".
Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.10.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- Позивачем не доведено належними та допустимими доказами виникнення цивільних прав та обов`язків між ним та Відповідачем з відшкодування шкоди та наявності сукупності умов, які є підставою для покладання на особу цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, а саме шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та заподіяною шкодою;
- протокол про адміністративне правопорушення від 26.11.2016 № 286732 складений не на місці дорожньо-транспортної пригоди і не в момент її настання, що не може свідчити про достовірність внесених до протоколу даних;
- постановами Вишгородського районного суду Київської області від 16.12.2016 та від 03.02.2017 адміністративні матеріали стосовно Третьої особи неодноразово повертались судом до відділу поліції для належного дооформлення;
- постанова апеляційного суду Київської області від 19.05.2017 у справі № 363/4629/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності Третьої особи не містить жодної згадки ані про підприємство відповідача, ані відомостей про конкретні дані пошкодженого майна, характер цих пошкоджень, їх опису, власника майна тощо. Відтак факт визнання Третьої особи винною в скоєнні ДПТ не є підставою для деліктної відповідальності Відповідача;
- висновок експертного дослідження, який надано Позивачем, не може свідчити про наявність шкоди саме під час дорожньо-транспортної пригоди, оскільки викладені в ньому висновки базуються на протоколі про адміністративне правопорушення, який "дооформлявся" поліцією ще протягом 4 місяців після проведення експертного дослідження. При цьому об`єкт дослідження неодноразово перевозився. Крім того, висновок експертного дослідження не є висновком судового експерта відповідно до норм процесуального законодавства, яке діяло на момент його складення та подання до суду. Таким чином, Позивач не довів належними та допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди його майну - противагам з маркувальними позначеннями "2,7t+1.5t 4.2t", "LTM 1090-4-11005", "962459708 140207" до автокрану LIEBHERR LTM 1090 90.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 рішення господарського суду Рівненської області від 16.10.2018 змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в іншій редакції. Резолютивну частину рішення залишено без змін.
Судом апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови зазначено, що:
- дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 17.11.2016 на будівництві котеджного містечка "Рів`єра Віллас", хоча і відноситься за своєю кваліфікацією до таких пригод, однак за своїм видом характеризується як падіння вантажу, що перевозиться. Тобто мають місце договірні відносини між власником вантажу та перевізником на виконання перевезення автомобільним транспортом;
- 12.10.2016 Позивачем (виконавець) та Відповідачем (замовник) було укладено договір надання послуг № 12/10/16 (далі - Договір), за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги автокраном LIEBHERR LTM 1090 90t на об`єкті замовника за адресою - с. Лебедівка, Вишгородський район (Будівництво мостового переїзду через обвідний канал, пов`язаного з обслуговуванням жителів територіальної общини Вишгородського району), а замовник, у свою чергу, зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість;
- матеріали, зібрані за фактом події (адміністративні матеріали), а також пояснення учасників даного судового процесу зводяться до того, що для виконання замовлених Відповідачем робіт автокраном LIEBHERR LTM 1090 90t на об`єкті замовника виникла необхідність застосувати додаткові противаги, що обумовлено специфікою роботи автокрану. Позивач повідомив Відповідача про дану обставину та, у свою чергу, останнім надано вантажний автомобіль "Мерседес", державний номерний знак (далі - ДНЗ) НОМЕР_1, для перевезення противаг. Тобто очевидним є факт здійснення перевезення противаг автокрану LIEBHERR LTM 1090 90t вантажним автомобілем, який належить замовнику послуг - Відповідачу, в цілях виконання Договору;
- відсутність окремого договору перевезення вантажу між сторонами обумовлюється та випливає саме з наявності договірних відносин про надання послуг автокраном, на виконання якого здійснювалось перевезення противаг безпосередньо сторонами цього договору. Тобто сторонами укладено договір перевезення в спрощений спосіб відповідно до статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення;
- у даному випадку, безперечно, між сторонами існують договірні відносини з перевезення вантажу за договором, укладеним у спрощений спосіб, а тому спір про стягнення майнової шкоди не може вирішуватись з підстав завдання позадоговірної (деліктної) відповідальності, оскільки розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди остання підлягає стягненню у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій:
- не застосовано до спірних правовідносин норми права, які підлягають застосуванню, а саме норми законодавства, якими врегульовано правовідносини сторін під час перевезення вантажу;
- безпідставно покладено на Позивача судові витрати за проведення судової експертизи.
Від Відповідача та Третьої особи відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 17.11.2016 приблизно о 14 годині 43 хвилини в с. Лебедівка Вишгородського району Київської області, на будівництві котеджного містечка "Рів`єра Віллас" відбулась дорожньо-транспортна пригода. Водій вантажного автомобіля "Mercedes", реєстраційний номер НОМЕР_1, - Третя особа перед початком руху не пересвідчився у надійності розташування і кріплення вантажу, а також не контролював це під час руху, чим порушив вимоги пункту 22.2 Правил дорожнього руху, внаслідок чого відбулось падіння з кузова автомобіля металевих противаг до автокрану "Liebherr" з пошкодженням однієї з противаг.
Зазначені обставини встановлені постановою апеляційного суду Київської області від 19.05.2017 у справі № 363/4629/16-п, якою Третю особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а провадження у справі про притягнення Третьої особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП. Вказана постанова є остаточною та набрала законної сили.
Відповідно до частини шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої прийнято постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Належність вантажного автомобіля "Mercedes", реєстраційний номер НОМЕР_1, Відповідачу та перебування водія Третьої особи в трудових відносинах під час дорожньо-транспортної пригоди з Відповідачем сторонами не оспорюється. Також сторони визнають належність Позивачу металевих противаг до автокрану "Liebherr", які зазнали пошкодження внаслідок даної події.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в сумі 402 254,82 грн.
Приймаючи рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту виникнення цивільних прав та обов`язків між ним та Відповідачем з відшкодування шкоди та наявності сукупності умов, які є підставою для покладання на особу цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, а саме шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та заподіяною шкодою.
Протокол про адміністративне правопорушення від 26.11.2016 № 286732 складений не на місці дорожньо-транспортної пригоди і не в момент її настання, що не може свідчити про достовірність внесених до протоколу даних.
Постановами Вишгородського районного суду Київської області від 16.12.2016 та від 03.02.2017 адміністративні матеріали відносно Третьої особи неодноразово повертались судом до відділу поліції для належного дооформлення.
Постанова апеляційного суду Київської області від 19.05.2017 у справі № 363/4629/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності Третьої особи не містить жодної згадки ані про підприємство відповідача, ані відомостей про конкретні дані пошкодженого майна, характер цих пошкоджень, їх опису, власника майна тощо. Відтак факт визнання винною Третьої особи в скоєнні ДТП не є підставою для деліктної відповідальності Відповідача.
Висновок експертного дослідження, який надано Позивачем, не може свідчити про наявність шкоди саме під час дорожньо-транспортної пригоди, оскільки викладені в ньому положення базуються на протоколі про адміністративне правопорушення, який "дооформлявся" поліцією ще протягом 4 місяців після проведення експертного дослідження. При цьому об`єкт дослідження неодноразово перевозився. Крім того, висновок експертного дослідження не є висновком судового експерта відповідно до норм процесуального законодавства, яке діяло на момент його складення та подання до суду. Таким чином, Позивач не довів належними та допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди його майну - противагам з маркувальними позначеннями "2,7t+1.5t 4.2t", "LTM 1090-4-11005", "962459708 140207" до автокрану LIEBHERR LTM 1090 90.