Постанова
іменем України
4 червня 2019 року
м. Київ
справа № 755/2274/17
провадження № 51-7632км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Трепільченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та захисника Трепільченко О.В. на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100040015669, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця Київської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
який обвинувачувався та був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 7 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено відраховувати з моменту його затримання у порядку виконання цього вироку.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК в строк покарання ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув`язнення з 12 листопада 2016 року по 30 березня 2017 року.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, перекваліфіковано його дії з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК та призначено за цією статтею покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років. В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 12 листопада 2016 року приблизно о 2-ій годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у квартирі своєї колишньої дружини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, діючи з умислом на заподіяння смерті ОСОБА_3, який проживає з останньою в цій квартирі, на ґрунті ревнощів до ОСОБА_2 за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, кухонним ножем умисно заподіяв ОСОБА_3 різану рану шиї зліва з ушкодженням внутрішньої яремної вени.
Тим самим ОСОБА_1 виконав всі дії, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_3 з різаною раною шиї вистрибнув з балкону квартири, щоб врятуватися від продовження злочинних дій ОСОБА_1
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність доказів, які би вказували на те, що ОСОБА_1 діяв з прямим умислом на вбивство потерпілого з мотивів ревнощів, у зв`язку з чим перекваліфікував його дії із закінченого замаху на умисне вбивство на умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає помилковим висновок апеляційного суду про відсутність у діях ОСОБА_1 умислу на вбивство та вказує на неправильну юридичну оцінку його дій за ч. 1 ст. 121 КК. На думку прокурора, при ухваленні рішення щодо зміни кваліфікації дій ОСОБА_1 належним чином не було враховано обставин, встановлених під час кримінального провадження, зокрема, способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації поранення, причини припинення злочинних дій, поведінки ОСОБА_1 стосовно потерпілого до та після вчинення злочину. Вказує на те, що при обранні ОСОБА_1 покарання апеляційний суд послався на ті ж дані про особу винного, які вже були враховані судом першої інстанції, а також не врахував ступінь тяжкості злочину, вчиненого ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, внаслідок чого призначене йому покарання, на думку прокурора, слід вважати м`яким.
У касаційній скарзі захисник Трепільченко О.В. просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 змінити, призначити йому покарання із застосуванням
ст. ст. 69 і 75 КК. Вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано в повному обсязі такі обставини: ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, розкаявся, характеризувався позитивно, працевлаштований, молодого віку, має на утриманні матір-інваліда 2 групи.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гаврилюк С.М. вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою, просив ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а касаційну скаргу захисника вважав необґрунтованою та просив відмовити у її задоволенні.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовольнити, а касаційну скаргу прокурора вважав необґрунтованою і просив відмовити у її задоволенні.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гаврилюка С.М., захисника Трепільченко О.В., яка просила свою касаційну скаргу задовольнити та відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора, засудженого ОСОБА_1,перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно зі ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Відповідно дост. ст. 370, 418 КПК судове рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.