ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 183/6978/14
провадження № 51-5012км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
захисникаІльєнка Р. П.,
прокурора Кравченко Є. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційніскарги захисниківМороза Є. В. та Ільєнка Р. П. на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 рокув кримінальному провадженні № 12016040410001388 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286Кримінального кодексу України (далі -КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вирокомНовомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2017 рокуОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого,та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності.
Вирішено питання щодо цивільного позову, речових доказів та судових витрат у справі.
Як установивсуд, ОСОБА_1 7 травня 2007 року близько 7:15, керуючи автомобілем ВАЗ-21093 (д.н.з. НОМЕР_1 ) та рухаючись зі швидкістю приблизно 70 км/год на вул. Радянській зі сторони вул. Сучкова в напрямку вул. Горького у м. Новомосковську Дніпропетровської області навпроти будинку № 39, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме - побачивши пішохода ОСОБА_3, який перетинав проїжджу частину справа наліво відносно напрямку руху його автомобіля,негайно не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на потерпілогоОСОБА_3, який від отриманих тілесних ушкоджень загинув.
Під час перегляду справи 18 грудня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скаргита узагальнені доводи особи, яка її подала
Укасаційних скаргах захисникиІльєнко Р. П. та ОСОБА_6 .просять скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанціїчерез невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового слідства, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовуючи свої вимоги захисники посилаються на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки містить у собі твердження органу обвинуваченняпро винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, що, на їхню думку, порушує принцип презумпції невинуватості.
Крім того стверджують, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтуються на недопустимих доказах, а саме протоколах огляду місця події таогляду і перевірки транспортного засобу від 7 травня 2007 року, які не підписані самим ОСОБА_1, хоча останній був присутнім під час їх складання; протоколі відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_7 від 12 червня 2007 року, у якому немає анкетних даних статиста, спеціаліста, даних про вимірювальний засіб, за допомогою якого здійснювався відлік часу,і якийпідготовлено з порушеннями ст. 194 КПК 1960 року; висновкахавтотехнічних експертиз.
Також зауважують, що 26 липня 2007 року слідчим було проведено відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1, який на той час ще був свідком у справі, а томупосилання суду на протокол вказаної слідчої дії як на доказ його вини у справі, на їхню думку, є порушенням конституційного права на свободу від самовикриття і права на захист.
Захисники вважають, що взяті судом до уваги показання свідка ОСОБА_7 у справі є суперечливими та сумнівними, і вказують на те, щоцей свідок добрезнайомий із сім?єю потерпілого.
Захисник ОСОБА_6, окрім того,вказуєна порушення стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК, при виконанні якої стороні захисту не був відкритий речовий доказ - автомобільВАЗ-21093 (д.н.з. НОМЕР_1 ). А тому захисник вважає,що суд повинен був визнати недопустимими і всі пов?язані з ним докази, зокрема і протокол огляду цього автомобіля.
Захисники вважають, що при перегляді справи апеляційний суд не досить ретельно та уважно перевірив усі доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_1 , а тому ухвалене цим судом рішення за змістом не відповідає вимогам ст. 419 КПК,що є підставою для його скасування.
Позиція учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Ільєнко Р. П.свою касаційну скаргу та касаційну скаргу захисника Мороза Є. В. підтримав, просив судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокуроріз касаційними скаргами не погодилась і просила Суд залишити їх без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При касаційному перегляді справи суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень щодо невідповідності висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та виходить із фактичних обставин, установлених судом.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 упорушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за встановлених судом обставин відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на доказах, досліджених і ретельно перевірених у судовому засіданні, зміст яких докладно наведено у вироку.