Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 522/17642/17
провадження № 51-7998 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Солошенка Ю.І.,
захисника Михалевського Ю.Р.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Михалевського Ю.Р. на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2018 року у кримінальному провадженні № 12015140290000193 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 140 000 грн. та ОСОБА_3 150 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2018 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 05 березня 2015 року о 16:40 год., керуючи автомобілем ВАЗ-2101 та рухаючись автодорогою між с. Корналовичі та с. Калинів, порушив вимоги п.п. 1.2, 1.5, 1.10, 2.3 д, 10.1, 11.3, 34 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до зміни дорожньої обстановки з моменту виявлення небезпеки для руху, побачивши велосипедиста ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку, пересік суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив наїзд на вказаного велосипедиста. В результаті дорожньо-транспортної пригоди останній отримав тілесні ушкодження, від яких помер.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження внаслідок відсутності в діянні його підзахисного складу кримінального правопорушення. Захисник зазначає, що в суді не доведено наявність у діях засудженого складу злочину, суд не перевірив можливість останнього вчасно побачити потерпілого, не врахував наявність у діях потерпілого порушень ПДР, що і стали, на думку захисника, причиною ДТП; стверджує, що суд безпідставно поклав в основу вироку недопустимі докази - протокол слідчого експерименту з ОСОБА_1, який на той час мав статус свідка, та висновки експертиз, зроблені на основі даних цього слідчого експерименту. Крім того, захисник вказує на суворість призначеного покарання та надмірно великий розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшло заперечення від прокурора, який стверджує про допустимість доказів та обґрунтованість судових рішень і просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Захисник у суді касаційної інстанції підтримав скаргу та просив закрити кримінальне провадження.
Засуджений підтримав доводи захисника і просив задовольнити касаційну скаргу.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Посилання у касаційній скарзі захисника на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не є предметом перегляду суду касаційної інстанції. При розгляді доводів, наведених захисником, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Твердження захисника про те, що судом не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому злочину, є безпідставними.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 т. 286 КК України, ґрунтується на об`єктивно з`ясованих судом обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних протоколу огляду місця події зі схемою, де зафіксовано місце наїзда автомобіля на велосипедиста, протоколу огляду транспортних засобів (автомобіля та велосипеда) із зазначенням виявлених пошкоджень, висновку судово-медичної експертизи щодо причин смерті велосипедиста ОСОБА_4, висновках транспортно-трасологічної експертизи щодо місця вчинення ДТП та її механізму, а також комплексної транспортно-трасологічної, автотехнічної та відеотехнічної експертизи, де з урахуванням даних відеореєстратора встановлено місце наїзду та механізм ДТП.
Ці докази є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими наведеними у вироку об`єктивними доказами, а саме: висновком судової автотехнічної експертизи від 25 травня 2015 року, згідно якої, водій ОСОБА_1 мав технічну можливість зупинити свій автомобіль до місця наїзду з моменту, коли він зрозумів, що велосипедист рухається по зустрічній для себе стороні проїзної частини. Згідно висновку судової автотехнічної експертизи для уникнення даної ДТП водієві ОСОБА_1 необхідно (і достатньо) було вести свій автомобіль своєю стороною проїзної частини, належним чином оцінюючи дорожню ситуацію, і з технічної точки зору не було необхідності у виїзді його автомобіля на зустрічну смугу руху. В судовому засіданні експерт Куйбіда А.С. підтвердив зазначені висновки та пояснив, що дії як ОСОБА_1 так і ОСОБА_4 не відповідали вимогам ПДР, при цьому ОСОБА_1 мав можливість зупинитись або рухатись по своїй полосі, що було б достатньо для уникнення наїзду, крім того вказав, що в даній конкретній ситуації не має значення хто першим порушив ПДР.
Щодо не врахування судами наявності у діях потерпілого порушень ПДР, слід зазначити наступне.
У випадках, коли передбачені ст. 286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.
Судами, на підставі доказів, чітко встановлено, що суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху виключно водієм ОСОБА_1 Велосипедист ОСОБА_4 хоча і допустив порушення ПДР, однак аварійної ситуації не створив, ці порушення не стоять у причинному зв`язку із наслідками ДТП. ОСОБА_1 мав можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків, натомість ОСОБА_4 такої можливості не мав.
Ретельно дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази та оцінивши їх з точки зору належності, достовірності, допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов правильного висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.