1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України

06 червня 2019 року

м. Київ

справа №640/9045/17

провадження №61-36968св18


Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк",

відповідач - ОСОБА_3,


розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2017 року у складі судді Зуб Г. А., постанову Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М.,

Бровченка І. О., Кіся П. В.,


ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк", банк), ОСОБА_3 з позовом, в якому просив визнати недійсним договір поруки від 14 травня 2008 року, укладений між ним та банком в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 14 травня 2008 року між позивачем та ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого позивач поручився перед ПАТ "ВТБ Банк" за виконання ОСОБА_3 обов`язків за кредитним договором від 14 травня 2008 року.

Умовами пункту 1 договору поруки обумовлено, що поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього (в тому числі, що збільшують основне зобов`язання).

Позивач посилається на те, що вказане положення договору є несправедливим в розумінні положень Закону України "Про захист прав споживачів", а також в порушення вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір поруки не містить строку дії договору, порядку зміни і припинення дії договору, що є підставою для визнання договору поруки недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України, статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що при укладенні договору поруки між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов та досягнуто згоди на їх укладення, про що свідчать підписи сторін. У договорі зазначено усі істотні умови договору, з якими позивач належним чином ознайомлений та за власним волевиявленням прийняв пропозицію, і як наслідок, підписав договір. Обставин, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для нього умовах, не існувало.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи даний спір, суди послались на те, що після укладення договору із споживачем (будь-якого) споживач перестає бути споживачем і норми закону України "Про захист прав споживачів" до такої особи не застосовуються, оскільки після укладення договору між сторонами виникають зобов`язальні відносини. Разом з тим, судами не враховано, що Закон України "Про захист прав споживачів" не містить посилання на те, що у випадку укладення договору споживач втрачає свій статус та права. Цим законом встановлено механізм захисту прав споживачів після укладення договору, який містить несправедливі умови, адже визнати недійсним неукладений договір неможливо.

У касаційній скарзі, крім наведеного, заявник посилається на неоднозначність та неузгодженість висновків судів попередніх інстанцій щодо поширення норм Закону України "Про захист прав споживачів" на правовідносини, що склалися між банком та поручителем у зв`язку з укладенням договору поруки.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач, у якості правової підстави для визнання недійсним договору поруки посилається на невідповідність умов цього договору вимогам статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема несправедливість його умов.

Також посилається на невідповідність умов договору поруки вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки не містить строку дії договору поруки, порядку зміни і припинення дії договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.


................
Перейти до повного тексту