Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа №522/3031/15-ц
провадження №61-42094св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Одеська міська рада,
третя особа - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2015 року у складі судді Івченка В. Б., ухвалу апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2016 року у складі суддів Суворова В. О., Сватаненко В. І., Артеменко І. А., та постанову апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2018 року у складі суддів Кононенко Н. А., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду до ОСОБА_1, треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з позовом, в якому просив: витребувати у ОСОБА_1 нежиле приміщення підвалу, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальною площею 35,7 кв.м на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; усунути перешкоди в користуванні цим майном шляхом виселення ОСОБА_1 з нежилого приміщення підвалу за вказаною адресою; скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на зазначене нежиле приміщення підвалу.
Позов мотивовано тим, що спірне нерухоме майно є комунальною власністю, яке вибуло з власності територіальної громади м. Одеси на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2007 року (залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2008 року), відповідно до якого право власності на підвальне приміщення було визнано за ОСОБА_2
29 травня 2007 року ОСОБА_2 продала спірне підвальне приміщення ОСОБА_3 , який в свою чергу 04 вересня 2007 року продав це майно ОСОБА_4
Ухвалою Верховного суду України від 28 січня 2009 року зазначені судові рішення, на підставі яких за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на спірне майно, - скасовані з направленням справи на новий розгляд досуду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2009 року позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" залишено без розгляду.
Таким чином, ОСОБА_2 не була законним власником спірного нежитлового підвального приміщення, а судове рішення, на підставі якого у останньої виникло право власності на це майно, скасовано Верховним судом України, тобто вказане майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, що є підставою, відповідно до положень статей 387, 388 ЦК України для його витребування від добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь власника, яким є територіальна громада м. Одеси.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2015 року поновлено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради процесуальний строк для звернення до суду з даними вимогами та позов задоволено.
Витребувано у ОСОБА_1 нежиле приміщення підвалу, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальною площею 35,7 кв.м на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Усунуто перешкоди в користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 з нежилого приміщення - підвалу, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальною площею 35,7 кв.м на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Скасовано запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1 нежилого приміщення підвалу, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальною площею 35,7 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судовий збір у розмірі 487,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне нежитлове приміщення підвалу є власністю територіальної громади м. Одеси, яке вибуло з володіння власника поза його волею, оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2007 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2008 року, на підставі яких було визнано право власності за ОСОБА_2 на нежиле приміщення НОМЕР_1 площею 35,7 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , скасовані 28 січня 2009 року ухвалою Верховного суду України, а ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2009 року, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Одеської міської ради, КП "ОМБТІ та РОН" про визнання права власності на вказане нежиле приміщення залишено без розгляду. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, однак не є законним власником нежитлового підвального приміщення та відповідне майно повинно бути витребувано на користь законного власника.
Вирішуючи питання про поновлення строку позивачу на звернення до суду, суд виходив з того, що про ухвалу Верховного суду України від 28 січня 2009 року та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2009 року позивачу не було відомо, а про їх існування Департамент дізнався лише 18 листопада 2014 року з офіційного листа Приморського районного суду м. Одеси, що підтверджується копією супровідного листа Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову є обґрунтованими, оскільки спірне нежитлове приміщення вибуло з володіння власника, яким є територіальна громада м. Одеси поза його волею, що є підставою для витребування цього майна у добросовісного набувача.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення щодо відчуження комунального майна приймається виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, однак, враховуючи те, що Одеською міською радою рішень щодо відчуження нежилого приміщення підвалу, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальною площею 35,7 кв.м не приймалось, вказане приміщення вибуло з комунальної власності поза волею власника. Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, тому є підстави для витребування цього комунального майна на користь позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Укрсиббанк", не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом не залучено до участі у справі ПАТ "УкрСиббанк" у якості третьої особи, чиї права порушенні при ухвалені рішення судом першої інстанції.
Так, предметом позову у цій справі є вимога про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію щодо нежилого приміщення підвалу, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальною площею 35,7 кв.м., яке є предметом іпотеки АТ "УкрСиббанк". Таким чином, ухвалені у справі рішення впливають на права АТ "УкрСиббанк", як іпотекодержателя вказаного майна. Отже, встановивши, що нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 передано в іпотеку, згідно іпотечного договору від 16 червня 2007 року (даний договір є дійсним) і рішення суду у цій справі у будь-якому випадку вплине на права та обов`язки АТ "УкрСиббанк", суд фактично обмежив право останнього на доступ до правосуддя з використанням ним відповідних процесуальних інструментів під час розгляду справи в порядку позовного провадження.
Незалучення АТ "УкрСиббанк" до участі у справі як особи, на права якої впливає рішення призвело до обмеження АТ "УкрСиббанк" у праві на судовий захист та в порушення принципу змагальності призвело до неможливості надати докази на спростування вимог позивача.
Судами не залучено у справі фактичного власника майна ( ОСОБА_5 ), якому ОСОБА_1 10 листопада 2015 року продала майно, та про що зазначалось представником ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи за її апеляційною скаргою. Вказані порушення норм процесуального права призвели до вирішення справи без участі особи, яка фактично має відповідати за позовом ( ОСОБА_5 ).
Суд першої інстанції безпідставно поновленоДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради процесуальний строк для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки позовна давність не є різновидом процесуального строку, і відповідно не може бути поновлена судом. Зміст оскаржуваних рішень не містить посилань на те, що суд визнав причини пропуску поважними. Судами не встановлено обставин того, що Одеська міська рада не отримувала копій судових рішень щодо спірного майна, що призвело до неналежного встановлення моменту, з якого позивач міг довідатись про порушення свого права. Для правильного вирішення питання суд має встановити не лише коли особа (позивач) довідався про порушення свого права, а й встановити момент, коли особа могла довідатись про порушення свого права, або особу, яка його порушила.
Під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції порушено положення пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, відповідно до якої порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Таким чином, за прямою вказівкою ЦПК України апеляційний суд мав скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.
Такі порушення серед іншого призвели також і до порушень положень частини третьої статті 370 ЦПК України, згідно із якою, за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, заперечує проти доводів ПАТ "УкрСиббанк" та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.