Постанова
іменем України
4 червня 2019 року
м. Київ
справа № 507/545/15-к
провадження № 51- 3512 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Міщенко Т.М.,
засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
захисників Потопальського С.М., Шевчука В.С. та
Олійника В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника Потопальського С.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Любашівського районного суду Одеської області
від 21 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області
від 20 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160360000080, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 29 листопада 2012 року вироком Любашівського районного суду Одеської області за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць; звільненого від відбування покарання 2 червня 2014 року згідно з ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 травня 2014 року на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2014 році",
у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК;
ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Любашівського районного суду Одеської області від 21 грудня 2015 року засуджено:
ОСОБА_2 за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності; за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності; на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності;
ОСОБА_1 за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності; за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності; на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк десять років із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого не оскаржуються у касаційному порядку.
Згідно з вироком ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнані винуватими у тому, що вони 31 січня 2015 року, приблизно о 01 год 00 хв, будучи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньою змовою між собою, переслідуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом вчинення розбійного нападу із позбавленням життя потерпілого, попередньо озброївшись металевою трубою, яку взяв ОСОБА_3 з території свого домоволодіння у с. Іванівка, разом прийшли до домоволодіння ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 .
Знаходячись біля вказаного домоволодіння, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, переконавшись у тому, що господар перебуває вдома, ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_3 металеву трубу та після того, як останній зірвав руками частину листа шиферу, з якого складались стіни веранди будинку, проникли разом до веранди, де в подальшому ОСОБА_2 за допомогою труби вибив віконну раму житлової кімнати будинку ОСОБА_4 Через утворений отвір ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проникли до житлового будинку. В той же час ОСОБА_1, діючи згідно заздалегідь розподілених ролей та реалізуючи спільний умисел на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, залишився на вулиці біля будинку для ведення спостереження за обстановкою безпосередньо під час вчинення злочинних дій спільників.
У подальшому, діючи з єдиним злочинним умислом із ОСОБА_1, який знаходився в дворі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, побачивши господаря в кухні будинку, керуючись корисливими мотивами, здійснили напад на нього, в ході якого застосували насильство, небезпечне для його життя і здоров`я в момент заподіяння, при цьому ОСОБА_3 присвітив ліхтарем в обличчя ОСОБА_4, а ОСОБА_2 наніс зазначеною металевою трубою множинні удари в голову та в подальшому множинні удари руками та ногами в життєво важливі органи ОСОБА_4, а саме голову, тулуб, верхні та нижні кінцівки. Усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА_4 від спричинених йому тілесних ушкоджень не в змозі чинити їм опір, з метою довести свій злочинний умисел до завершення ОСОБА_3 покликав до будинку ОСОБА_1, де в присутності останнього ОСОБА_2 наніс потерпілому ще декілька ударів ногою в область живота та грудної клітини та в подальшому ОСОБА_3 також наніс ряд ударів ногами по тулубу ОСОБА_4
Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом вчинення розбійного нападу із позбавленням життя потерпілого, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 оглянули будинок та заволоділи майном ОСОБА_4, спричинивши матеріальну шкоду на загальну суму 1002,20 грн, з яким зникли з місця вчинення злочину, розпорядившись ним на власний розсуд.
ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події, де був виявлений вранці 31 січня 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 жовтня 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах:
- захисник Потопальський С.М., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що апеляційний суд докладних та переконливих мотивів на спростування наведених в апеляції захисника доводів щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК повною мірою не перевірив та всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у своїй ухвалі не навів. Крім того, вказує, що судом апеляційної інстанції порушено право на захист ОСОБА_1, оскільки не було проведено судові дебати та не надано йому останнє слово, а орган досудового розслідування не здійснив відкриття в порядку ст. 290 КПК всіх матеріалів кримінального провадження;
- засуджений ОСОБА_2, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо нього скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не було роз`яснено його право на розгляд кримінального провадження судом присяжних. Крім того, стверджує, що апеляційний суд докладних та переконливих мотивів на спростування наведених в апеляції захисника доводів щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4
ст. 187 КК повною мірою не перевірив та всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у своїй ухвалі не навів. Також вказує, що судом апеляційної інстанції порушено його право на захист, оскільки не було проведено судові дебати та не надано йому останнє слово, а орган досудового розслідування не здійснив відкриття в порядку ст. 290 КПК всіх матеріалів кримінального провадження. Крім того, посилаючись на ст. 5 КК, просить застосувати ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі - Закон № 838-VIII), що пом`якшує кримінальну відповідальність, та зарахувати в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 2 лютого 2015 року.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Міщенко Т.М. вважала касаційні скарги необґрунтованими і просила їх залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.
Засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_1 та захисники Шевчук В.С., Олійник В.В. підтримали касаційну скаргу адвоката Потопальського С.М. і просили її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_1, захисники Шевчук В.С., Олійник В.В. і Потопальський С.М. підтримали касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 та просили її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисників Олійника В.В., Потопальського С.М., Шевчука В.С. та прокурора Міщенко Т.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а захисника Потопальського С.О. не підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним. Судом об`єктивно, повно і всебічно встановлено обставини кримінального провадження. У вироку суду у повній відповідності до вимог ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які досліджені та оцінені із дотриманням положень ст. 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.