Постанова
Іменем України
21 травня 2019 року
м. Київ
справа № 182/10062/14-к
провадження № 51-2597км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
| головуючого | Бущенка А.П., |
| суддів | Голубицького С.С., Григор`євої І.В., |
| за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника | Манацької І.А., Гошовської Ю.М., Верхуші Я.О., |
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги потерпілої ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нікополя Дніпропетровської області, жителя м. Дніпра,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 121, частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2013 року ОСОБА_2 було засуджено за сукупністю злочинів, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 122, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
2. Апеляційний суд Дніпропетровської області 30 жовтня 2013 року скасував зазначений вирок районного суду та постановив свій вирок, яким засудив ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 122, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 263 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
3. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 18 березня 2014 року цей вирок апеляційного суду скасував і направив справу на новий апеляційний розгляд. Касаційний суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції істотно порушив кримінально-процесульний закон, оскільки, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 у частині неправильної, на думку засудженого, кваліфікації його дій, не навів вичерпних доводів на їх спростування, обмежившись лише перерахуванням доказів, узятих за основу вироку.
4. Повторно розглянувши справу, Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 15 серпня 2014 рокувирок місцевого суду скасував у частині засудження ОСОБА_2 за пунктом 4 частини 2 статті 115 та частини 1 статті 263 КК і направив справу прокурору для проведення додаткового розслідування.
5. Після додаткового досудового розслідування обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42014040000000580 щодо ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 263 КК, направлено до суду.
6. Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, а також у придбанні та зберіганні без передбаченого законом дозволу вибухової речовини та засуджено:
- за частиною 1 статті 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та звільнено від його відбування відповідно до статті 49, частини 5 статті 74 КК у зв`язку із закінченням строку давності;
- за частиною 2 статті 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців.
На підставі частини 4 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення призначеним покаранням невідбутої частини покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2013 року, засудженому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців.
7. Щодо засудження за частиною 2 статті 121 КК суд визнав доведеним, що 9 листопада 2011 року близько 22:40 засуджений на прохання ОСОБА_3, прибув до квартири АДРЕСА_1 з метою заподіяння тілесних ушкоджень чоловіку останньої - ОСОБА_4 У передпокої квартири ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_4 кулаком в обличчя, від чого той впав на підлогу. З 22:40 до 23:30 ОСОБА_2 завдав потерпілому кулаками та ногами численних ударів у різні частини тіла, у тому числі в голову, а також кілька разів наступив ногою йому на тулуб. У зв`язку з цим потерпілому було заподіяно різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, у тому числі й тяжких, від яких той помер на місці події. Причиною смерті потерпілого став травматичний шок в результаті важкої поєднаної травми тулуба, з формуванням множинних переламів ребер, забиття легенів, серця, селезінки, лівої нирки, лівого наднирника. Приблизно о 00:40 10 листопада 2011 року ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 залишили місце злочину.
8. Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 13 липня 2017 року вирок районного суду залишив без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
9. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати судові рішення в частині засудження ОСОБА_2 за частиною 2 статті 121 КК через істотне порушення судами обох інстанцій вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.